1. Словник української мови у 20 томах

круглити

КРУГЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., що.

Те саме, що заокру́глювати 1.

І вічність, що в очах, зіниці звуком круглить... (П. Мовчан);

Це були якісь знаки .. Тоді дід став загинати пальці в підкови, круглити в кільця, прикладати до очей, затуляти ними рот (М. Дочинець);

* Образно. Нуртує думка, що круглила лоб І сторожила успіхи й поразки (Яр Славутич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. круглити — кругли́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. круглити — -лю, -лиш, недок., перех. Те саме, що заокруглювати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. круглити — ЗАОКРУ́ГЛЮВАТИ (надавати чому-небудь круглої, округлої форми), ОКРУ́ГЛЮВАТИ, ОКРУГЛЯ́ТИ, КРУГЛИ́ТИ рідко. — Док.: заокру́глити, округли́ти. Шкода, що ніс має зайву гостроту, заокруглити його — і хоч портрета малюй для нащадків (М. Словник синонімів української мови
  4. круглити — КРУГЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех. Те саме, що заокру́глювати 1. Словник української мови в 11 томах