круглитися

КРУГЛИ́ТИСЯ, ли́ться, недок., розм.

1. Те саме, що заокру́глюватися 1.

Червоні очі кругляться між повіками, мов на рожні (В. Стус);

В дзеркальце заднього вигляду на мене сумно й ошелешено кругляться наївні очі мого безіменного героя... (І. Карпа).

2. Мати форму круга, кулі, циліндра і т. ін. або формою нагадувати їх.

Голi плеченята з-пiд сорочинки нiжно-нiжно круглилися (В. Винниченко);

Її не дратував навіть його ніс, на кінці якого круглилася добра бараболя (Б. Харчук);

Я штрикав такою знайомою мені ще з довоєнних часів залізною виделочкою квашену капусту і білі щокасті яблука, що звабливо круглилися а ній (П. Загребельний).