круків
КРУ́КІВ, кова, кове.
Прикм. до крук.
Джус присів навпочіпки і тицьнув пальцем у крукового дзьоба, однак той і не глянув на нього (В. Шкляр);
Уляна примружила очі, намагалася роздивитися посеред голих грушевих гілок крукове гніздо (Люко Дашвар);
* У порівн. Майорша обійшла округ чорну, мов крукове крило, ріллю (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- круків — кру́ків прикметник Орфографічний словник української мови
- круків — -кова, -кове. Належний круку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- круків — КРУ́КІВ, кова, кове. Прикм. до крук. Майорша обійшла округ чорну, мов крукове крило, ріллю (Барв., Опов.., 1902, 347). Словник української мови в 11 томах