круків
КРУ́КІВ, кова, кове. Прикм. до крук.
Майорша обійшла округ чорну, мов крукове крило, ріллю (Барв., Опов.., 1902, 347).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- круків — кру́ків прикметник Орфографічний словник української мови
- круків — -кова, -кове. Належний круку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- круків — КРУ́КІВ, кова, кове. Прикм. до крук. Джус присів навпочіпки і тицьнув пальцем у крукового дзьоба, однак той і не глянув на нього (В. Словник української мови у 20 томах