крутити

КРУТИ́ТИ, кручу́, кру́тиш, недок.

1. що і без прям. дод. Надавати чомусь обертового руху; обертати.

Один щосили різкими рухами крутив ручку, щоб завести мотор, а другий порався за піднятим капотом (К. Гриб);

Раптово підіймався вітер, крутив високий стовп чорного пилу (Д. Білий);

* У порівн. Стіни .. закрутилися, заходили ходором, мов хто навсправжки крутив їх перед його .. очима (Панас Мирний);

// Рухаючи корбою, колесом і т. ін., примушувати знаряддя, механізм і т. ін. діяти.

Василь узявся допомагати батькові крутити січкарню (С. Чорнобривець);

Спрямував у свій ярок річечку, й вона перестала крутити громадські млини, що стояли на ній, а крутила тільки його, Чарнишеві (Ю. Мушкетик);

// Тримаючи що-небудь, приводити його в круговий, обертовий рух.

Сидить [поет] за столом, крутить в руках перо над білим аркушем паперу; крутить довго, але папір все зостається білим (Леся Українка);

Вона вчепилась худорлявими пальцями в його ґудзика на сорочцi i почала нещадно крутити: – Де ж ви загаялись? Менi конче треба з вами поговорити (Б. Антоненко-Давидович);

Погасян крутив ложку, не знав, що робити: захищати Чумаченка чи чекати, що буде далі (Григорій Тютюнник);

// чим. Швидко повертати з одного боку в інший.

Іван витріщав на Соломію очі і крутив .. цапиною борідкою (М. Коцюбинський);

Пес охоче біг за ними, схвально крутив хвостом (О. Бердник);

Артур Пепа сказав їй, що він її дуже кохає, але дівчина лише заперечно крутила головою (Ю. Андрухович).

2. Утворювати коловерть, вир; вирувати (про воду, течію).

Розвісила [верба] .. віти над темною кручею, де вода, мов кип'яток у горшку, крутила (Панас Мирний);

– Течія тут крутить, як циган решетом, – озвався дід Коваль (С. Голованівський);

Наздогнали човен вже на самих рифах! Течія тягне, крутить, хитає з боку на бік, з корми на носа (Ю. Логвин);

// безос.

Водою чортзна-як крутило, Що трохи всіх не потопило (І. Котляревський);

Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи (М. Коцюбинський);

// Здіймати сніг, пил і т. ін.; курити, сильно дути (про вітер, заметіль).

Із повислих хмар сипле сніг, та вітер рве його і крутить у скаженім танці (І. Франко);

У полі знову гуде сніг .. Крутить хурделиця (І. Микитенко);

// безос.

На третій [день] .. як почало крутити, .. то й пса жалко було вигнати з хати, не те, що пускатися .. в дорогу (М. Коцюбинський);

Схилялися трави на березі. Пилом крутило (Л. Первомайський).

3. що. Туго звивати, скручувати що-небудь; сукати.

Хто жне, хто перевесла крутить, .. хто носить снопи (Г. Квітка-Основ'яненко);

Жінки й діти крутили ужви (І. Франко);

Півста кремезних .. заробітчан м'яли .. коноплі й крутили мотузки (Ю. Смолич);

// Вивертати, заламувати, завдаючи болю.

Цькують його собаками, Крутять назад руки І завдають козакові Смертельнії муки (Т. Шевченко);

Учитель не стільки вчив, скільки крутив за вуха та бив по плечах (М. Коцюбинський);

* Образно. Серце у бідолахи билося сильно, голод крутив кишки (І. Франко);

// Туго завивати, обгортаючи чимось (переважно про цигарку).

Олена, мати Василька, крутила голубці на вечерю (М. Коцюбинський);

Вийняв [Славко] тютюн, крутив папіроси (Л. Мартович);

Сіли в кімнаті на крісла й лутки, Крутять [переселенці] махорочні самокрутки (А. Малишко);

// Підкручувати, підгинати (волосся, вуса); укладати.

– О, ми розворушимо ваш Богуслав! – гукнув Казанцев, крутячи вуса (І. Нечуй-Левицький);

Здається, тільки й жде [Тоня] атестата зрілості, щоб уже ні від кого не залежати і вільно крутити собі зачіски, які захоче (О. Гончар).

4. перен., розм. Хитрувати, лицемірити, обманювати, ухилятися від відвертої відповіді, розмови, прямої дії.

Не крути, бо перекрутиш (Номис);

[Сидір:] Так, так, голубчику. Нічого тут крутить і сюди, і туди: у нас є свідки, що ти коней віддав злодіям! (І. Карпенко-Карий);

– Слухайте, пане економе, – перебив його сердито Андрон, – коли хочете говорити, то говоріть діло, а не крутіть! (В. Винниченко);

Баби заворушилися й посунулися наперед. Хтось із них уже задзвенів дзвоном: — Та що ви там крутите? Ви ж знаєте, про що йде мова... (Д. Бузько).

5. ким, перен., розм. Розпоряджатися ким-небудь на власний розсуд; верховодити.

– На шахти йду! – гукав Карпо й дружині. – Годі мною крутити, як циган сонцем! (Ю. Яновський);

Хоч жменька старшини, ніби й танула в морі голоти, але крутила вона нетягами, як хотіла (З. Тулуб);

// Знущатися над кимось.

[Явдоха:] Іноді живий жаль бере, як почнуть отими людьми крутити (Панас Мирний).

6. Чинити щось на свій лад, часто для власної вигоди.

Я кручу по-своєму, а вона [кума] розкручує по-своєму (І. Нечуй-Левицький);

Писарчук та староста крутять так, щоб ік своїй вигоді повернути (Грицько Григоренко);

// Чинити щось не по правді, кривдячи когось.

– В своїй калитці тримав [пан] .. і суддю, і засідателів, і землеміра .. А ті вже крутили, як пан хотів (М. Стельмах).

7. тільки 3 ос., перен. Виклика́ти тривале відчуття болю, який періодично то посилюється, то послаблюється.

У бабусі сильно зуби крутили (Остап Вишня);

– Копав [Мефодій] колись [колодязі], а тепер уже у відставку вийшов: ноги дуже крутять... (О. Гончар);

// безос.

Навесні білила [Горпина] полотно – почало у неї руки крутити (Грицько Григоренко);

Ледве допленталася [Марина] з базару. Крутило в кістках (Р. Іваничук);

// кого, розм. Хвилювати, турбувати (про думки, почуття і т. ін.).

Він усе її .. сватає. Вона й не дивиться. Журиться, тужить! Усякі думи її крутять (Ганна Барвінок).

(1) Крути́ти / покрути́ти па́льцем ко́ло чола́ (голови́, скро́ні) – певним жестом пальця коло лоба показувати чию-небудь психічну неповноцінність або нерозумну поведінку.

– Як він там у вас... Чи в нього всі дома? – покрутив пальцем становий коло чола. – Зайця, часом, в голові немає?.. Га? (М. Коцюбинський);

Брати-ченці крутили пальцем біля голови, насміхались (Г. Пагутяк);

Стефа висунулася з-за куща терену, витріщилась на сестричку й крутить пальцем коло скроні (І. Андрусяк);

Хапа́ють (напада́ють, кру́тять) / вхопи́ли (напа́ли, скрути́ли) ко́рчі́ див. ко́рчі;

(2) Ю́ра крути́ти – не говорити правди, не давати прямої відповіді.

– Ну?.. Щось ти сказати хотів? – Та ні, тобі здалося. – Ей, Мар'яне, крутиш юра (І. Нижник);

Всі її репліки були надто театралізовані, нещирі, а за кілька хвилин я був уже майже певен, що вона мені крутить юра (Ю. Винничук).

◇ (3) Вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти, зневажл. – виконувати примітивну, часто брудну, непрестижну роботу.

“Оце до весни повчиться [Гришко] та й все. Та й буде тоді волам хвости крутити” (А. Головко);

– Думав хоч тебе вивести в люди. Ну, раз не хочеш [вчитися] – іди волам хвости крутити (П. Панч);

Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам'ять, він .. закидав книжки, брав у руки вила і обіцяв сам собі, що краще буде крутити бикам хвости, чим поїде .. поступати [вчитися] (Григорій Тютюнник);

Закру́чувати (крути́ти) / закрути́ти коха́ння (любо́в) див. закру́чувати;

(4) Крути́, Гаври́ло, фам. – уживається для спонукання, заохочення і т. ін. до дії.

А поїзд мчить на всіх парах прямісінько на Київ. З уклону пішов поїзд [лопнули гальма], тільки ніхто поки що про це не знає, – ні в ешелоні, ні на паровозі. – Крути, Гаврило! (О. Довженко);

(5) Крути́ти аму́ри з ким і без дод. – мати любовні стосунки з ким-небудь.

Амури крутить комендант з німкенею, вона на станції в жандармерії працює (П. Автомонов);

– Що за шум? – Та ось хлопці тут амури крутять (В. Шкляр);

(6) Крути́ти (верті́ти) на всі бо́ки – довго роздумувати, міркувати над чим-небудь, змінюючи щось.

Увесь вечір складав розклад лекцій, крутив, вертів на всі боки – нічого не виходе [виходить] (С. Васильченко);

(7) Крути́ти (верті́ти) хвосто́м:

а) хитрувати, лукавити, лицемірити.

Любить [Оксен] хвостом крутити. І перед районною владою хоче бути хороший, і перед людьми (Григорій Тютюнник);

б) говорити неправду, ухиляючись від прямої відповіді і т. ін., уникаючи чогось.

– Не крутіть хвостом, дядьку! – загорлав Гречка. – Раз ви власть – давайте мені відповідь (Ю. Смолич);

– А ти хвостом не крути.., – засвітив на нього оком Латочка. – Як Оксена не було – до гурту підпрягався [підтримував розмову], а побачив – зараз тобі язик у петлю скрутило (Григорій Тютюнник);

в) поводити себе легковажно.

– Ото приходимо ми в один чималий дім та й дзвонимо. Вибігає якась вертка горнична, крутить хвостом, показала нам квартири в домі (І. Нечуй-Левицький);

[Платон Гаврилович:] Дівчина вона гарненька, гудить не буду. Тільки .. хвостом дуже крутить (С. Васильченко);

г) (від кого) бути невірним у подружньому житті.

– В нашому роду такого не було, щоб чоловік крутив хвостом од жінки. І не буде, чуєш, сину? (В. Кучер);

(8) Крути́ти в но́сі кому і без дод. – кому-небудь дуже не подобається щось, надовго запам'ятовується комусь або що-небудь неприємно вражає когось.

Годувалася вона [Оришка] тим, що у місяць видавали .. Спершу все те крутило у носі.., а як не стало чого збувати, .. почала і не таке їсти (Панас Мирний);

Всім колективом скажемо .. таке слово, від якого б їм до самого скону в носі крутило (М. Ю. Тарновський);

(9) Крути́ти / закрути́ти веремі́ю (веремі́я) – здіймати колотнечу, спричиняти неспокій; галасувати, вередувати, навмисне шукати причину для сварки, скандалу і т. ін.

Марта Кирилівна просто крутила веремія: вона не хотіла розлучатись з дочкою (І. Нечуй-Левицький);

– Учепився він: дайте та дайте [жому] .. Не дай – це ж Мамій!.. Таку веремію закрутить, що хоч з хати тікай (С. Добровольський);

(10) Крути́ти / закрути́ти харама́на кому – обманювати кого-небудь.

[Петро:] Крутили вони людям харамана довгі роки (П. Козланюк);

(11) Крути́ти (закру́чувати) / закрути́ти го́лову кому:

а) закохувати в себе.

Їй одне задоволення – крутити голови хлопцям (О. Гончар);

б) поводити себе нечесно відносно кого-небудь; дурити, обдурювати.

[Іван:] Дивлюсь на тебе та й думаю: закрутиш ти комусь так голову, що аж занудить (С. Васильченко);

Адже правда, що він уже чимало часу крутить голову дівчині, все село знає про це, але весілля він не влаштовує (М. Чабанівський);

Треба поговорити з Христею, щоб не дозволяла всякому крутити собі голову (М. Ю. Тарновський);

(12) Крути́ти мі́зки кому і без дод. – морочити, дурити кого-небудь чимсь.

Думав [Остап], що це завжди так: коли збираються піднести гарбуза і не мають сміливості зробити це відверто.. – тоді шукають якусь приключку, крутять мізки всякими вигадками (М. Ю. Тарновський);

(13) Крути́ти голово́ю (ро́зумом, мо́зком, мізка́ми і т. ін.) – добре думати про що-небудь, обдумувати, обмірковувати щось.

– Тут треба багато міркування, треба добре головою крутить! (І. Нечуй-Левицький);

Виходить, ще краще треба крутити мізками, щоб когось перехитрити (М. Стельмах);

(14) Крути́ти (покрути́ти) но́сом – виражати незадоволення ким-, чим-небудь, відмовлятися від когось, чогось; вередувати.

– Так от, сину .. Ліпшої дівки, як у Тупала, тобі не знайти. Завтра їдьте, і не думай крутити носом (Є. Кравченко);

Тадик схопився на ноги і пішов до поліцаїв. – Щось староста носом крутить. Може, ми службу погано несемо? – засумнівався Гошка (Григорій Тютюнник);

Леся виринула й сказала: – Знаєте що – давайте гратися. Ніби я людина-амфібія, а ви мене ловите. Як у кіно. Дівчата покрутили носами: ич яка! – кожному хочеться бути людиною-амфібією! (В. Нестайко);

(15) Крути́ти рома́н з ким – перебувати в інтимних стосунках з ким-небудь або фліртувати з кимсь.

– В полтавській гімнізії вчилася [Нонна], з офіцерами романи крутила (О. Гончар);

Лейтенант через тиждень крутив роман із студенткою-другокурсницею (Б. Харчук);

(16) Крути́ти слова́ми – говорити неправду, не те, що треба, ухилятися від прямої відповіді.

– Ей, дівчино, щось ти крутиш словами, – гірко заговорив Корній (Леся Українка);

– Не крути отут словами переді мною, як стриптизерша на жердині. Відповідай! (Люко Дашвар);

(17) Крути́ти (сука́ти) мотузки́ (моту́ззя) з кого – повністю підпорядковувати кого-небудь своїй волі, змушувати виконувати все відповідно до своїх бажань.

Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник);

(18) Крути́ти (пуска́ти) фільм (кінокарти́ну, кіно́) – демонструвати кінофільм.

Він сьогодні вперше крутитиме кінокартину в Зворині (М. Томчаній);

Все він з машинами та з машинами: то оре, то молотить, то кіно пускає, то іще щось вигадує... (М. Стельмах);

Я живу недалеко від їдальні і червоного кутка, де вже і кіно пускають (А. Хорунжий);

Як розправляються з вільним часом студенти? Біжать у кіно, де ще й досі крутять так звані трофейні фільми про розкішне зарубіжне життя (П. Загребельний);

По сільських клубах мого дитинства крутили кіно про Штрауса, його віденський вальс і віденське кохання (Г. Тарасюк);

(19) Мотузки́ (моту́ззя) крути́ти (сука́ти) з кого – підпорядкувавши когось своїй волі, примушувати робити, виконувати що-небудь.

Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник);

(20) Хоч мотузки́ (моту́ззя) крути́ з кого – хто-небудь дуже, надто податливий, розчулений; піддається будь-якому впливу, будь-яким вимогам.

І почала Хівря Наталцю розважати й голубити. Розумна дитина зараз розібрала, що тепер з матері хоч мотузки крути (Грицько Григоренко);

– Та поїдемо, діду, бо я спішу .. Губи її витягувалися в шворочку .. і така вона була свята та божа, що хоч мотуззя з неї крути (Є. Гуцало);

(21) Цу́цика крути́ти – упиратися, ламатися.

– Та кинь ти цуцика крутити... Ех, який ти! (М. Рудь);

(22) Як не крути́, як не верти́ – що не роби, як не хитруй, нічого не вдієш.

[Коваль:] Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця... Як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький);

Отже, як не крути, а головою муру не проб'єш (В. Козаченко).