крутити
Викрутився батько та й без чуприни до дому пішов.
Вийшов з небезпеки з великою утратою.
І ти крутиш і я кручу, уступися, бо утручу.
Сварка двох крутіїв.
Крути, верти, а все треба вмерти.
Смерть нікого не мине, шкода заходу оминути її.
Крутить на всі боки, а все голим на п'яту.
Роби що хочеш, та лиха не минеш.
Крутить своїм світом, як циган сонцем.
Уживає всіх способів, щоб позбутися біди.
Крутить, як фурман батогом.
Бреше, що лиш слина на язик нанесе.
Крутить, як швець шкурою.
Старається всіма способами поправити свої злидні. Швець шкурою крутить на всі боки, щоб мякша була.
Крутиться, як муха в окропі.
Кидає собою на всі боки, щоб вирватися з великої небезпеки.
Крутиться, як швець на ринку, як купує свинку.
Став безрадним, це знає що робити, щоб не ошукатися.
Крутять мерцем, як пан шевцем.
Коли недозволяють ховати мерця, так, як родина хоче. Пани були дуже вибагливі на обувя і шукали ріжних причин, аби шевцеві не заплатити.
Хоч крути й верти, небоже, то нічого не поможе.
Роби що хочеш, та правди не закриєш.
Хоч круть — хоч верть, а все найдеш в черепочку смерть.
Роби що хочеш, та кари не минеш.
Значення в інших словниках
- крутити — (рухати за колом) обертати, вертіти, кружляти. Словник синонімів Полюги
- крутити — крути́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- крутити — Обертати, вертіти; (головою) хитати, повертати; (мотуззя) сукати; П. хитрувати, шахрувати, махлювати; (на свій лад) викручувати, вихитровувати, комбінувати, крутити, як циган сонцем; (ким) жм. Словник синонімів Караванського
- крутити — див. лестити; обманювати; хитати; хитрувати Словник синонімів Вусика
- крутити — кручу, крутиш, недок. 1》 перех. і неперех. Надавати чомусь обертового руху; обертати. || Рухаючи корбою тощо, примушувати знаряддя, механізм і т. ін. діяти. || Тримаючи що-небудь, раз у раз змінювати його положення (від ніяковості, нерішучості тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крутити — КРУТИ́ТИ, кручу́, кру́тиш, недок. 1. що і без прям. дод. Надавати чомусь обертового руху; обертати. Один щосили різкими рухами крутив ручку, щоб завести мотор, а другий порався за піднятим капотом (К. Словник української мови у 20 томах
- крутити — крути́ти обманювати, дурити ◊ ґі́тар крути́ти → ґітара ◊ ґіта́ри крути́ти → ґітара ◊ ко́рбу крути́ти → корба ◊ крути́ти дина́мо → динамо ◊ крути́ти любов → любов ◊ крути́ти ю́ра → юр Лексикон львівський: поважно і на жарт
- крутити — Чу, -тиш, недок. 1. Працювати діджеєм. 2. Слухати музику. Вона крутила Boney M (Брати Гадюкіни). Живої особисто я не чула, бо в ланчову пору тут крутять радейко (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
- крутити — вола́м (бика́м) хвости́ крути́ти, зневажл. Виконувати примітивну, часто брудну, непрестижну роботу. — Думав хоч тебе вивести в люди. Ну, раз не хочеш (вчитися) — іди волам хвости крутити (П. Панч); “Оце до весни повчиться (Гришко) та й все. Фразеологічний словник української мови
- крутити — ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо — утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИ рідше, БУРУ́НИТИ рідше, БУРУ́НИТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
- крутити — Крути́ти, кручу́, кру́тиш, кру́тять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- крутити — КРУТИ́ТИ, кручу́, кру́тиш, недок. 1. перех. і неперех. Надавати чомусь обертового руху; обертати. *У порівн. Стіни.. закрутилися, заходили ходором, мов хто навсправжки крутив їх перед його.. Словник української мови в 11 томах
- крутити — Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. крутити мотузи. Вить веревки. Вх. Лем. 428. 2) Крутить, вертѣть. Словник української мови Грінченка