кріпильний
КРІПИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. гірн. Признач. для кріплення стелі, лави і т. ін. в шахті.
Вугольок [вугілля] там, як масло, швидко наженете своє. Тут треба провітрити і кріпильного лісу (Ю. Яновський);
Беймбет повинен назбирати трісок та всякого ломаччя, що лишилось од кріпильного дерева, й розвести багаття, бо треба грітись конвоїрові й самому собі (Б. Антоненко-Давидович);
Я оце по рудниках гасав, хотів кріпильного лісу добути для свинарників (О. Гончар).
2. техн. Стос. до кріплення (у 1 знач.).
Кріпильні роботи на пошкодженій шахті продовжувалися (з газ.);
// Признач. для скріплювання, з'єднування частин машин і конструкцій.
До кріпильнх виробів належать шурупи, дюбелі, анкери (з навч. літ.);
Мартін зчудовано розглядав кріпильні гвинти і силовий кабель (із журн.).
Значення в інших словниках
- кріпильний — кріпи́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- кріпильний — -а, -е. 1》 гірн. Признач. для кріплення стелі, лави тощо в шахті. Кріпильний ліс. Кріпильні матеріали. 2》 тех. Стос. до кріплення (у 1 знач.). Кріпильні роботи. || Признач. для скріплювання, з'єднування частин машин і конструкцій. Кріпильна різьба. Кріпильна деталь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кріпильний — Зміцнювальний Словник чужослів Павло Штепа
- кріпильний — КРІПИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. гірн. Признач. для кріплення стелі, лави тощо в шахті. Кріпильний ліс; Кріпильні матеріали. 2. техн. Стос. до кріплення (у 1 знач.). Кріпильні роботи; // Признач. для скріплювання, з’єднування частин машин і конструкцій. Кріпильна різьба; Кріпильна деталь. Словник української мови в 11 томах