1. Словник української мови у 20 томах

кріпильник

КРІПИ́ЛЬНИК, а, ч.

Шахтар, що працює на кріпильних роботах.

Двоє кріпильників звичними рухами ставили раму (Олесь Досвітній);

Кріпильники встановляли додаткові стояки, зміцнюючи ними стелю (О. Донченко);

– Посилав же я сюди кріпильників, а в тебе ось порода на голову обвалиться, – сказав десятник (Ю. Яновський);

Де ж ви тепер, мої хлопці, уже з робітничого класу, Кріпильники, мої гегемони, шахтарі мої Гарбарчуки? (І. Драч);

Писатиме, що все нормально, незважаючи на його каліцтво, направили на шахту кріпильником, бо дізналися, що вже колись був шахтарем (В. Лис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпильник — кріпи́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кріпильник — -а, ч. Шахтар, що працює на кріпильних роботах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кріпильник — (людина) зміцнювач Словник чужослів Павло Штепа
  4. кріпильник — КРІПИ́ЛЬНИК, а, ч. Шахтар, що працює на кріпильних роботах. Двоє кріпильників звичними рухами ставили раму (Досв., Вибр., 1959, 348); Кріпильники встановляли додаткові стояки, зміцнюючи ними стелю (Донч., Шахта.., 1949, 57). Словник української мови в 11 томах