кувікати
КУВІ́КАТИ, аю, аєш, недок.
1. тільки 3 ос. Видавати звуки “куві” (про свиню, кнура, порося).
Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало (М. Коцюбинський);
Зачувши про смерть сина, – кричала, ґедзалась, качалась, кувікала, як порося (М. Зеров);
В хліві кувікало на весь голос порося (А. Головко);
Навколо темнішало, праворуч з-за Брянського бору насувалася ніч, дужчав мороз, і під ногами кувікав, як порося, мерзлий сніг (Б. Антоненко-Давидович);
Поросята в усіх пручаються, верещать, кувікають, вусаті пики аж сіяють од того концерту (В. Барка);
Служниця годує поросят, і ті захоплено кувікають (Валерій Шевчук).
2. Плакати, пхикати.
Колись, може, ще наші бабуні й у кoлисках не кувікали – був у нашому ж таки селі, в Арагоні, один падре (Н. Королева);
В білих матер'яних заметах щось кувікало – червоне, крихітне, але роздивлятись його Андрієві довго не дозволялось, не те що на руки брати (В. Дрозд).
Значення в інших словниках
- кувікати — куві́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кувікати — -ає, недок. Видавати звуки "куві" (про порося). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кувікати — КУВІ́КАТИ (про свиней — тонко вищати), СКУГИ́КАТИ розм., СКУГОТА́ТИ розм., СКУГНІ́ТИ розм., СКУГОНІ́ТИ підсил. розм., КУРГИ́КАТИ діал., КВИЧА́ТИ діал.; ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). — Док.: куві́кнути, курги́кнути. Словник синонімів української мови
- кувікати — Куві́кати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кувікати — КУВІ́КАТИ, ає, недок. Видавати звуки «куві» (про порося). Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало (Коцюб., II, 1955, 51); В хліві кувікало на весь голос порося (Головко, II, 1957, 122). Словник української мови в 11 томах
- кувікати — Куві́кати, -каю, -єш гл. 1) = квікати. Кричала, ґедзалась, качалась, кувікала мов порося. Котл. Ен. V. 60. 2) Кричать (о совѣ). Кед кувік кувікат, умре. Вх. Уг. 248. Словник української мови Грінченка