1. Словник української мови в 11 томах

кувікати

КУВІ́КАТИ, ає, недок. Видавати звуки «куві» (про порося).

Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало (Коцюб., II, 1955, 51);

В хліві кувікало на весь голос порося (Головко, II, 1957, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кувікати — куві́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кувікати — -ає, недок. Видавати звуки "куві" (про порося). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кувікати — КУВІ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Видавати звуки “куві” (про свиню, кнура, порося). Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало (М. Словник української мови у 20 томах
  4. кувікати — КУВІ́КАТИ (про свиней — тонко вищати), СКУГИ́КАТИ розм., СКУГОТА́ТИ розм., СКУГНІ́ТИ розм., СКУГОНІ́ТИ підсил. розм., КУРГИ́КАТИ діал., КВИЧА́ТИ діал.; ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). — Док.: куві́кнути, курги́кнути. Словник синонімів української мови
  5. кувікати — Куві́кати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кувікати — Куві́кати, -каю, -єш гл. 1) = квікати. Кричала, ґедзалась, качалась, кувікала мов порося. Котл. Ен. V. 60. 2) Кричать (о совѣ). Кед кувік кувікат, умре. Вх. Уг. 248. Словник української мови Грінченка