1. Словник української мови в 11 томах

кувікання

КУВІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. куві́кати та звуки, утворювані цією дією.

З дворів долинало кувікання поросят, кудкудакання курей (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кувікання — куві́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кувікання — -я, с. Дія за знач. кувікати та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кувікання — КУВІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. куві́кати і звуки, утворювані цією дією. – Я не чую скрипку тую. От що рохкання свиняче Та кувікання... – се чую (А. Кримський); Знадвору почулося пронизливе кувікання свині (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. кувікання — Куві́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кувікання — Кувікання, -ня с. Крикъ поросенка. Словник української мови Грінченка