кукурікання
КУКУРІ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією.
Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (з казки);
Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (М. Коцюбинський);
І кукурікання, і квокання, і кудкудакання, і пищання курчат здавалося криком соняшного світла (Т. Осьмачка);
Здаля почулося нерішуче кукурікання перших півнів (В. Речмедін);
Данило сам вчув півневе кукурікання, правда, уже коли обізвався сусідський, Бугаїв, півень, а Бугаїв півень прокидається останнім (В. Дрозд);
Пролунало кукурікання перших півнів (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кукурікання — кукурі́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кукурікання — -я, с. Дія за знач. кукурікати 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кукурікання — Кукурі́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кукурікання — КУКУРІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією. Звісно, що великі пани не люблять м’явкання [Опозиції] ще гірше, ніж лев когутячого кукурікання (Фр. Словник української мови в 11 томах
- кукурікання — Кукурікання, -ня с. Пѣніе пѣтуха. Словник української мови Грінченка