кукурікання
КУКУРІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією.
Звісно, що великі пани не люблять м’явкання [Опозиції] ще гірше, ніж лев когутячого кукурікання (Фр., II, 1950, 395);
Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (Коцюб., І, 1955, 247);
Здаля почулося нерішуче кукурікання перших півнів (Речм., Весн. грози, 1961, 59).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кукурікання — кукурі́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кукурікання — -я, с. Дія за знач. кукурікати 1) і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кукурікання — КУКУРІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кукурі́кати 1 і звуки, утворювані цією дією. Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (з казки); Тишу сплячого села до решти сполохало безладне кукурікання півнів (М. Словник української мови у 20 томах
- кукурікання — Кукурі́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кукурікання — Кукурікання, -ня с. Пѣніе пѣтуха. Словник української мови Грінченка