кулуари

КУЛУА́РИ, ів, мн.

1. Приміщення (бокова зала, коридор) у громадських будівлях (парламенті, театрі і т. ін.) для відпочинку, а також для неофіційних зустрічей, обміну думками тощо.

В кулуарах, залах і кімнатах райхстагу [рейхстагу] терпляче, героїчно мерзне вартовий батальйону (Д. Гуменна);

Не варто вірити жодному з них [спогадів], особливо тим, які походять з університетських кулуарів та аудиторій (Ю. Андрухович);

Черговий письменницький форум ішов на завершення .. Усе більше письменників затримується в коридорах, в кулуарах (з мемуарної літ.);

В центрі будинку Верховної Ради – сесійний зал, до якого прилягають просторі кулуари (із журн.);

Вестибюль, кулуари театру опоряджено туфом, мармуром, гранітом (з газ.).

2. Середовище або місце, в якому відбуваються неофіційні, непублічні обговорення політичної, громадської чи наукової сфери діяльності.

– За себе, чувак! Ти ж тепер – крутий мен! Новонароджена легенда політичних кулуарів (Любко Дереш);

За визнанням завсідників адміністративних кулуарів, політик умів майстерно розставляти перепони на шляху до президентського кабінету (з газ.);

У кулуарах ходять розмови про відновлення колишньої Держслужби заповідної справи (з газ.).

(1) З кулуа́рів – неофіційно.

З кулуарів влади надходять серйозні сигнали про дострокові вибори, які, звісно, можна інтерпретувати по-різному (з газ.);

(2) У кулуа́рах – поза межами публічності.

[Віра:] Невже вас міг збентежити кепський настрій двох чи трьох рецензентів, які почули в кулуарах, що можна вас вилаяти (І. Кочерга);

Дебати не вщухали і в кулуарах, навпаки, розгорялися ще дужче, стрічалися старі й нові друзі (О. Іваненко).