кульга
КУЛЬГА́, и́, ч. і ж., розм.
Людина або тварина з укороченою, ушкодженою чи хворою ногою.
Ярослав Мудрий – напрочуд жива, складна натура, загартований нещастями кульга і книжник (з наук.-попул. літ.);
// Нога з протезом.
Кирило глузував з неї [ноги], коли напивався і сміливішав: на милиці зіпнеться, дерев'яною кульгою дриґає (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кульга — кульга́ 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про людину * Але: дві, три, чотири кульги́ розм. кульга́ 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про тварину * Але: дві, три, чотири кульги́ діал. Орфографічний словник української мови
- кульга — див. кульгавий Словник синонімів Вусика
- кульга — -и, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кульга — КУЛЬГА́, и, ч. і ж., розм. Людина або тварина з укороченою чи хворою ногою. Словник української мови в 11 томах
- кульга — Кульга́, -ги́ м. Хромой, безногій человѣкъ. К. Бай. 125. Словник української мови Грінченка