кульгавий

КУЛЬГА́ВИЙ, а, е.

З укороченою, ушкодженою чи хворою ногою; кривий (у 5 знач.).

Я допоміг Жабі та кульгавому Іванові влізти у вагон і стрибнув слідом за ними (Олесь Досвітній);

Вона вкинула барліг у станок до кульгавих поросят (С. Добровольський);

Промовчала [Галина], жаліючи ще більше кульгавого літнього чоловіка (Б. Антоненко-Давидович);

Браму відчинив .. кульгавий челядник з насупленим поглядом з-під важких брів (Ю. Винничук);

З передсвітанної мли на тебе випливе якась дивна кульгава постать, і ти ледве впізнаєш Гриця (Ю. Андрухович);

// у знач. ім. кульга́вий, вого, ч.; кульга́ва, вої, ж. Те саме, що кульга́.

Почали сходитися вовки, а ззаду них старий вовк .. Вовк перепитав усіх, ніхто не знав. Тоді став питати кульгавого (А. Калин);

Усі чоловіки від неї божеволіли, а вона кульгавого та шаблею порубаного любила (Люко Дашвар);

Діставали подарунки і кульгаві, і каліки (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);

// перен. Такий, що має певні недоліки (про почуття, душу, ставлення до чогось і т. ін).

Ваші душі жіноцькі, кульгаві (О. Кониський);

– Але чи ж можна таку дерев'яну скриньку порівнювати з провидінням. – Усі порівняння кульгаві, еміненціє (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me