кульгавіти

КУЛЬГА́ВІТИ, ію, ієш, недок.

Ставати кульгавим внаслідок ушкодження ноги або хвороби.

Унаслідок крововиливів тварини можуть кульгавіти (з наук. літ.);

З роками король почав кульгавіти. Прижиттєвих портретів Карла не збереглося, і багато художників зображували його згідно зі своєю фантазією (із журн.);

* Образно. Столик, що здивував своєю мармуровою стільницею й куплений колись випадково за смішні гроші, ніби почав кульгавіти на одну ніжку (із журн.);

// перен. Втрачати духовність, знання і т. ін.

Тут десь та наша віра починає кульгавіти, і та любов до Ісуса замінюється на пронизливий страх (із журн.).