1. Словник української мови у 20 томах

кульгати

КУЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Нерівно ходити через укорочену, ушкоджену або хвору ногу.

Біла візникова кобила помітно кульгала (М. Коцюбинський);

Ходжу я без апарата добре, однак все з палкою, інакше кульгаю дуже (Леся Українка);

Ондечки заєць повертається з озимини в ці кущі і все кульгає (О. Копиленко);

Вибiгла мати, городом кульгав дiд Рятушняк, здаля щось кричав i собi плакав (М. Вінграновський);

Потім з Дніпра виходить дівчинка. Вона кульгає й плаче (І. Білик).

2. Ледве йти; плестися; шкандибати.

Вечоріє. Тільки що сунуться по шляху дві довгі-довгі тіні, третя, коротка, кульгає далеко позаду (С. Васильченко);

Я звернула увагу, що переді мною повільно, мов у сні, кульгає якась бабця .. На ногах стоптані закриті туфлі (І. Роздобудько);

* Образно. Минув день, другий. І третій доходив свого кінця. Якийсь марудний, засмучений, звільна кульгав до червонястого бескеття, що палало над далеким західним небокраєм (М. Сиротюк).

3. перен., розм. Бути в незадовільному стані, мати вади.

Дарма, що наука на кафедрах тоді [в старому університеті] кульгала або дрімала. Між молодіжжю бували невеличкі, сказати б, братства, що кохались у їй [ній] щирим серцем (І. Нечуй-Левицький);

Та з ними [людьми] весело, і сором перед ними. Коли у віршеві кульгають бідні рими (М. Рильський);

Завод кульгає не тому, що має якусь органічну хибу, а просто тут не знають усіх його можливостей, не дають йому стати на ноги, випростатися, вільно йти вперед (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кульгати — (іти шкутильгаючи) шкандибати, шкутильгати, кривуляти, (дрібно) дибати, (насилу) тягтися, волоктися, діал. кривати// налягати на ногу. Словник синонімів Полюги
  2. кульгати — кульга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. кульгати — Шкандибати, шкутильгати, кривати, КРИВУЛЯТИ, припадати на ногу; (повільно йти) клигати; П. хибувати, відставати, с. кульгати на обидві ноги. Словник синонімів Караванського
  4. кульгати — див. іти; ходити Словник синонімів Вусика
  5. кульгати — -аю, -аєш, недок. 1》 Шкандибати, маючи укорочену або хвору ногу. 2》 Ледве йти; шкандибати. 3》 перен., розм. Бути в незадовільному стані, мати недоліки. Кульгати на обидві ноги — мати багато недоліків (про справу, роботу і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кульгати — КУЛЬГА́ТИ (іти, ходити, припадаючи на милицю або на хвору чи коротшу ногу), ШКАНДИБА́ТИ, ШКУТИЛЬГА́ТИ, ШКАНДИЛЯ́ТИ розм.; КУЛЯ́ТИ діал., КРИВА́ТИ діал., ШТИЛЬГУ́КАТИ діал.; НАКУ́ЛЬГУВАТИ, УЛЯГА́ТИ (ВЛЯГА́ТИ) розм. (злегка). Словник синонімів української мови
  7. кульгати — Кульга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кульгати — КУЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. Шкандибати, маючи укорочену або хвору ногу. Ходжу я без апарата добре, однак все з палкою, інакше кульгаю дуже (Л. Укр., V, 1956, 282); Біла візникова кобила помітно кульгала (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. кульгати — Кульга́ти, -га́ю, -єш гл. Хромать. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 89. Одже дарма, що наука на катедрах культы або спала. Левиц. І. Словник української мови Грінченка