культивувати

КУЛЬТИВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. що і без прям. дод. Обробляти ґрунт культиватором.

Він уже в четвертому класі, а тепер от вийшов на поле землю культивувати (Остап Вишня);

– Бачите, – показала вона рукою вдалину, – наш Іван як по струнці веде трактора. Це для того, щоб зручно було йому культивувати (П. Автомонов).

2. кого, що і без прям. дод. Розводити, вирощувати (рослини, тварини).

Вона [кукурудза] росла й дожидала.., чей з'явиться [іноземець] та випробує її придатність і зачне культивувати її хоч на пашу для худоби на цих землях (Л. Мартович);

Використання середовища, на якому культивували опромінені клітини, для утримання неопромінених клітин викликало появу в останніх двониткових розривів ДНК (з наук. літ.);

Етруски культивували пшеницю, виноград, оливки, льон, відгодовували стада свиней (з навч. літ.).

3. що. Розвивати що-небудь, сприяти розвиткові чогось.

Водевілі Артемовського культивували народну пісню, що за тих часів було і сміливо і важливо (М. Рильський);

– Здається непристойним так аж надто культивувати ідею відпочинку (Іван Ле);

Отава помітив у Бориса іронічність ще змалечку і свідомо культивував, вважаючи її першою ознакою гострого розуму (П. Загребельний);

Поет Микола Бажан культивує класичні форми вірша (з наук. літ.);

// Підтримувати щось, надавати перевагу чомусь.

Той сміх, котрий ви культивуєте, в основному – лушпайки, огризки, покидьки гумору (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

культивувати

Значення в інших словниках