кума
КУМА́, и́, ж.
1. Хрещена мати по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеного батька; мати дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері.
– Я знаю її, вона кума моя (Панас Мирний);
У нас тепер в гостях Марія Михайлівна, вона ж була і за куму (Леся Українка);
Кума Тетяна, піднісши чарку, розповідає весело цілому родові, як її хрещениця прибула на цей світ (І. Багряний);
– Тамо, глаголю вам, у кожній шостій хаті у мене – кум, і через кожну хату – кума (Яків Баш);
Феофано, як мати хрещених ним дiтей, його кума, не може стати дружиною Никифора (С. Скляренко);
Чиїй тільки дитині не стригла вона ножицями голівку на річницю з дня народження, отоді, як, зібравши до столу всю рідню, роблять дитині пострижени і кума першою цілує дитину в теплу стрижену голівку? (Григорій Тютюнник).
2. заст. Приятелька (у звертанні).
Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись (Т. Шевченко);
Маланка обіймала вже ковалиху: – Кумочко, кумо... (М. Коцюбинський);
– Тітонько, то ж типерка [тепер] мій Гартем вернеться. Чуєте, тіточко, чуєте, кумо Соломко? І твій Павло (В. Лис);
Та що це ви, кумо, – зацитькали на жінку сусідки. – Негоже так про покійника (І. Андрусяк).
3. нар.-поет. Назва лисиці в казках, байках.
Коли вовк схопить куму за ногу, лисиця говорить: – Тягни, дурню! (з казки);
Прокракала роззява, огляділась. – Чортма куми і снідання нема... (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- кума — кума́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири куми́ Орфографічний словник української мови
- кума — (для батьків дитини) хрещена мати, (для хрещених батьків) мати дитини; як зв. КУМО! ФАМ. голубко! сестро! тітко! Словник синонімів Караванського
- кума — Хрещена мати по відношенню до хрещеного батька та батьків охрещеного Словник церковно-обрядової термінології
- кума — Кумасенька, кумасечка, кумася, кумаська, кумка, кумонька, кумочка, кумця, нанашенька (хрещена мати), нанашечка, нанашка, хрещена Словник синонімів Вусика
- кума — -и, ж.; мн. куми. 1》 Хрещена мати стосовно до батьків хрещеника і до хрещеного батька; мати дитини стосовно до хрещеного батька і хрещеної матері. 2》 заст. Приятелька (у звертанні). 3》 нар.-поет. Епітет лисиці в казках, байках. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кума — Багатий шепче з кумою, а бідний з журбою. Багаті забавляються, а бідні журяться. Кума з кумою ти-ри-ри-ри — свині моркву перерили. Куми заговорилися, а худоба шкоди наробила. Кума по христі і по хвості. Жарт із куми легкої слави. Приповідки або українсько-народня філософія
- кума — кум королю́, зі сл. бу́ти. У виграшному становищі. — Це ж сім десятин. Тоді я кум королю,— вголос міркує Євдоким Юренко (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
- кума — ПО́ДРУГА (особа жіночої статі, з якою хтось дружить), ПРИ́ЯТЕЛЬКА, ПОДРУ́ЖНИЦЯ розм., ДРУГИ́НЯ заст., поет., ПОДРУЖИ́НА діал.; КУМА́ заст. (перев. у звертанні). Гризельда приїхала з батьком та з подругами на службу Божу в собор святого Яна (І. Словник синонімів української мови
- кума — КУМА́, и́, ж.; мн. куми. 1. Хрещена мати по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеного батька; мати дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Словник української мови в 11 томах
- кума — Кума, -ми ж. Кума. Багатті шепче з кумою, а вбогий — з сумою. Ном. № 1594. ум. кумасенька, кумася, кумка, кумонька, кумочка, кумця. Куди се ти, кумасенько, біжиш? Гліб. Ой щучечки для кумочка, а карасі за для кумасї. посл. А сам пішов до кумоньки. Лукаш. Словник української мови Грінченка