кума

ПО́ДРУГА (особа жіночої статі, з якою хтось дружить), ПРИ́ЯТЕЛЬКА, ПОДРУ́ЖНИЦЯ розм., ДРУГИ́НЯ заст., поет., ПОДРУЖИ́НА діал.; КУМА́ заст. (перев. у звертанні). Гризельда приїхала з батьком та з подругами на службу Божу в собор святого Яна (І. Нечуй-Левицький); У неї не було приятельок з досвідом, у яких розпиталася б, з якими порадилася б (І. Ле); Я вже бачу, що ти мені не щира подружниця, ти мені не хочеш у помочі стати (Марко Вовчок); — Тож знайте, любії другині, що як недомисел не раз доводить людей щасливих до тяжкої біди, так і розум рятує мудрого з великих небезпечностей (переклад М. Лукаша); Ой, жаль же нам, подружино, та не тебе, Ой, що ти нас запросила та до себе! (пісня); Гнат щезав з хати, а куми-жалібниці, жалкуючи за Олександрою, плескали, що Гнат ходить до Насті (М. Коцюбинський). — Пор. друг.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кума — кума́ іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири куми́ Орфографічний словник української мови
кума — (для батьків дитини) хрещена мати, (для хрещених батьків) мати дитини; як зв. КУМО! ФАМ. голубко! сестро! тітко! Словник синонімів Караванського
кума — Хрещена мати по відношенню до хрещеного батька та батьків охрещеного Словник церковно-обрядової термінології
кума — Кумасенька, кумасечка, кумася, кумаська, кумка, кумонька, кумочка, кумця, нанашенька (хрещена мати), нанашечка, нанашка, хрещена Словник синонімів Вусика
кума — -и, ж.; мн. куми. 1》 Хрещена мати стосовно до батьків хрещеника і до хрещеного батька; мати дитини стосовно до хрещеного батька і хрещеної матері. 2》 заст. Приятелька (у звертанні). 3》 нар.-поет. Епітет лисиці в казках, байках. Великий тлумачний словник сучасної мови
кума — КУМА́, и́, ж. 1. Хрещена мати по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеного батька; мати дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Словник української мови у 20 томах
кума — Багатий шепче з кумою, а бідний з журбою. Багаті забавляються, а бідні журяться. Кума з кумою ти-ри-ри-ри — свині моркву перерили. Куми заговорилися, а худоба шкоди наробила. Кума по христі і по хвості. Жарт із куми легкої слави. Приповідки або українсько-народня філософія
кума — кум королю́, зі сл. бу́ти. У виграшному становищі. — Це ж сім десятин. Тоді я кум королю,— вголос міркує Євдоким Юренко (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
кума — КУМА́, и́, ж.; мн. куми. 1. Хрещена мати по відношенню до батьків хрещеника і до хрещеного батька; мати дитини по відношенню до хрещеного батька і хрещеної матері. Словник української мови в 11 томах
кума — Кума, -ми ж. Кума. Багатті шепче з кумою, а вбогий — з сумою. Ном. № 1594. ум. кумасенька, кумася, кумка, кумонька, кумочка, кумця. Куди се ти, кумасенько, біжиш? Гліб. Ой щучечки для кумочка, а карасі за для кумасї. посл. А сам пішов до кумоньки. Лукаш. Словник української мови Грінченка