кумирня

КУМИ́РНЯ, і, ж.

Язичницька молитовня з кумирами.

Царі Самі собі побудували Храми, кумирні, олтарі (Т. Шевченко);

І хвилею гнаний, він плив навпаки: до требищ, до капищ, до храмів, кумирень, до всіх Святовидів, Хорсів, Берегинь (П. Мовчан);

У кожній общині існувала своя кумирня, де влаштовувалися різні обрядові церемонії (з наук. літ.);

// Буддійська молитовня.

* У порівн. Тіні коротшають. Туляться вони під виступи водограїв, заповзають під дахи, низько напущені над стінами, наче в китайських кумирнях (З. Тулуб);

* Образно. – Будда спокійно спостерігав життя в кумирні. Його вкрав, звичайно, матрос експедиційного загону (Ю. Яновський);

// перен., зневажл. Про будь-яке релігійне приміщення.

Подумав [Бразд], що це, либонь, Перун почув їхню розмову, бачив, як він дає гроші на християнську кумирню (С. Скляренко);

Собори оці – це не що інше, як кумирні, де тільки чад та фіміам, .. й дзвони з них треба стягати.., а з самою кумирнею що робити, хай це батько скаже (О. Гончар).