курсистка

КУРСИ́СТКА, и, ж.

1. іст. Студентка, слухачка Вищих жіночих курсів (в Російській імперії).

Чхенкелі .. справді бачив мене.., – я проводжала ту курсистку, що жила зо мною (Леся Українка);

Десь студенти, курсистки вертаються з театру, з вечірки (В. Винниченко);

В Росії сентиментальні пані й екзальтовані курсистки дивились на письменника як на людину “не от мира сего” (Б. Антоненко-Давидович);

То грала Лія Штерн – курсистка, студентка консерваторії. На життя вона заробляла, працюючи в аптеці напроти фармацевтом (Ю. Смолич);

* У порівн. Синя ситцева блузка на ній пошита так, як колись носили курсистки (М. Руденко);

На цій же вулиці розміщувалися Одеські вищі жіночі курси, де сформувалася українська жіноча громада курсисток (з газ.).

2. Жін. до курси́ст.

Дякуючи посередництву Людмилиної подруги, курсистки, що читала книжки на соціяльні [соціальні] теми, пощастило закоханим зустрітися на поляні підгородного лісу (В. Барка);

Повернеться твій Оксен із служби та візьме собі в подруги курсистку стрижену, а тебе покине (Григорій Тютюнник).