кусливий

КУСЛИ́ВИЙ, а, е.

Який кусається.

– Такий у нього якийсь вид, мов у тої кусливої собаки, що лащиться, на животі повзає, але так і чуєш, що вона може загарчати і кинутись на тебе (І. Франко);

Дві хмари стріл зустрілися. Стріли гострі, їдкі та кусливі, як ті змії (Б. Лепкий);

Маленькою Петрана сиділа в кусливому малиннику в кінці свого садка, що на нього спиралося картоплище Євчуків (М. Малиновська);

Сергій укрився зверху травою, та кусливі комахи швидко надибали його й там (І. Білик);

* У порівн. Столичні панії кусливі, як мухи в спасівку (І. Нечуй-Левицький);

Думка про неї вже не виходить з Матвієвої голови, хоча ціна її, мабуть, куслива (У. Самчук);

// перен. Дошкульний.

Я говорив їм кусливі фрази, бавив такими ж дотепами (О. Кобилянська);

Холод став дуже .. дошкульний, аж кусливий (І. Нечуй-Левицький);

Трохи кусливий, щоправда, може, того, що Скорпіон по гороскопу (з Інтернету).