кусник
КУ́СНИК, а, ч.
Зменш. до ку́сень.
Діти сумно дивилися на труну, покриту кусником домашнього полотна (Н. Кобринська);
Я слідив [стежив] за кождим куснем вугля, як він, зразу чорний, облитий синявим огником, поволі червонів, а далі білів, розпадався на кусники (І. Франко);
Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п'ятеро дітей (Л. Мартович);
Спокійно повів бровою Павло й поклав їй на тарілку маленький кусник риби (В. Кучер);
Жовті крихкі маторженики лежали на столі перед його очима, ніби учора був дитиною і ламав од них по куснику, примчавши виголоднілий з вулиці (В. Дрозд).
◇ (1) Ку́сник хлі́ба (д) див. шмато́к;
Шмато́к (кусо́к, ку́сень, ку́сник, рідко кава́лок) хлі́ба [насу́щного] див. шмато́к;
Щоб тебе́ (його́, вас і т. ін.) на ку́сники порва́ло див. порва́ти¹.
Значення в інших словниках
- кусник — ку́сник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кусник — див. залишок; хліб Словник синонімів Вусика
- кусник — -а, ч. Зменш. до кусень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кусник — ку́сник = ку́сень: Та, на жаль, є в наших часах між нашим народом такі вірні, що вище ставлять невеличке добро матеріяльне, кусник хліба, свою особисту вигоду, дочасну, марну користь від того, що є високе, рідне й святе (Шептицький); Але то таки був порядний кусник вулиці (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кусник — шмато́к (кусо́к, ку́сень) хлі́ба (насу́щного). Засоби, необхідні для прожиття, існування. Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Фразеологічний словник української мови
- кусник — Ку́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кусник — КУ́СНИК, а, ч. Зменш. до ку́сень. Я слідив [стежив] за кождим куснем вугля, як він, зразу чорний, облитий синявим огником, поволі червонів, а далі білів, розпадався на кусники (Фр. Словник української мови в 11 томах
- кусник — Кусник, -ка м. = кусок. Желех. Словник української мови Грінченка