кусник

КУ́СНИК, а, ч. Зменш. до ку́сень.

Я слідив [стежив] за кождим куснем вугля, як він, зразу чорний, облитий синявим огником, поволі червонів, а далі білів, розпадався на кусники (Фр., IV, 1950, 464);

Спокійно повів бровою Павло й поклав їй на тарілку маленький кусник риби (Кучер, Трудна любов, 1960, 172);

Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п’ятеро дітей (Март., Тв., 1954, 227);

Діти сумно дивилися на труну, покриту кусником домашнього полотна (Кобр., Вибр., 1954, 154).

◊ Ку́сник хлі́ба — те саме, що Шмато́к хлі́ба ( див. шмато́к).

— Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кусник — ку́сник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
кусник — див. залишок; хліб Словник синонімів Вусика
кусник — -а, ч. Зменш. до кусень. Великий тлумачний словник сучасної мови
кусник — КУ́СНИК, а, ч. Зменш. до ку́сень. Діти сумно дивилися на труну, покриту кусником домашнього полотна (Н. Кобринська); Я слідив [стежив] за кождим куснем вугля, як він, зразу чорний, облитий синявим огником, поволі червонів, а далі білів... Словник української мови у 20 томах
кусник — ку́сник = ку́сень: Та, на жаль, є в наших часах між нашим народом такі вірні, що вище ставлять невеличке добро матеріяльне, кусник хліба, свою особисту вигоду, дочасну, марну користь від того, що є високе, рідне й святе (Шептицький); Але то таки був порядний кусник вулиці (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
кусник — шмато́к (кусо́к, ку́сень) хлі́ба (насу́щного). Засоби, необхідні для прожиття, існування. Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Фразеологічний словник української мови
кусник — Ку́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кусник — Кусник, -ка м. = кусок. Желех. Словник української мови Грінченка