кут

КУТ, а́, ч.

1. Геометрична фігура, утворена двома лініями, що виходять із однієї точки.

Кут розбиває площину на дві частини (з навч. літ.);

// Така фігура, утворена лініями яких-небудь предметів, контурами чого-небудь.

Біля столу сиділа худенька дівчинка і пальцем, складеним кутом, витирала очі (В. Винниченко);

В небі пролітали журавлі, спрямовуючи вістря кутів на південь, Закарпаття, Дунай... (С. Чорнобривець).

2. Те саме, що куто́к 1.

З тяжким стогоном кинулася [Марина] в кут хати й затулила вуха (Н. Кобринська);

Мати задержала зошит у руках і, усівши спокійно в кут старенької софи, гляділа мовчки на .. обличчя сина (О. Кобилянська);

Це були переважно молоді хлопці, .. учні технікумів та ремісничих бурс у куцуватих шинельках і з незґрабними, оббитими по кутах бляхою валізами (Ю. Андрухович);

У куті кімнати, там, де стіна йшла під ухил, лежав її наплечник (Любко Дереш).

3. розм. Те саме, що куто́к 2.

[Предслава:] Ми жебраки. Нещасні, без кута, без кусня хліба! (І. Франко);

// Частина житлового приміщення (будинку, квартири чи кімнати), призначена для кого-, чого-небудь.

Пан Адам молотив на току, пані Констанція не вилазила з свого кута (М. Коцюбинський);

Його донька була за куховарку в господаря, і старий мав із нею кут у кухні (Олесь Досвітній);

Кут меншої кімнати, відокремлений перегородкою з дикту й матового скла, мав служити завідувачеві лабораторій кабінетом (Ю. Шовкопляс).

4. чого, який. Частина якої-небудь території, місцевості.

В найдальшім куті острова висока гора шпилем подралась до неба (О. Стороженко);

Як тільки з далекого кута села .. розлягалось його глухе дудніння, вона вискакувала надвір (М. Коцюбинський);

Сходяться надвечір дівчата з верхнього кута по воду (С. Тудор);

Петрана носила модистці Рифці молоко на глухий кут села, де білів той шлях на гору (М. Малиновська).

Зрі́зувати (зріза́ти) / зрі́зати кут (поворо́т, шлях і т. ін.) див. зрі́зувати;

Із кутка́ в куто́к (із кута́ в кут) ходи́ти (тиня́тися і т. ін.) див. ходи́ти.

○ (1) Під куто́м, у знач. присл. – утворюючи по відношенню до чого-небудь таку фігуру.

Дорога враз повернула, зламавшись майже під прямим кутом (Ю. Смолич);

– Дивіться, під яким кутом ця траншея стояла до нас... (О. Гончар);

Дві сірувато-зелені скелі стояли під кутом одна до одної (В. Владко).

△ Верши́на кута́ див. верши́на;

(2) Многогра́нний (багатогра́нний) кут, мат. – частина простору, обмежена кількома площинами, що перетинаються в одній точці (вершині кута).

Многогранний кут називається опуклим, якщо він весь розміщений по один бік від площини кожної з його граней (з навч. літ.);

(3) Го́стрий кут, мат. – кут, менший від прямого кута.

Вид згори Кведлінбурґові дійсно личить: гострі кути черепичних дахів, фахверкові поверхні стін, усіяні квітниками тераси підзамча (Ю. Андрухович);

П'ять різних крісел були між собою чимось все-таки схожі плавністю вигнутих ліній, приємними на дотик формами без гострих кутів (Г. Вдовиченко);

(4) Зо́внішній кут, мат. – кут, утворений однією із сторін трикутника (многокутника) і продовженням суміжної сторони.

Зовнішній кут ока вищий за внутрішній (з наук. літ.);

Зовнішній кут трикутника має свої властивості (з навч. літ.);

(5) Кут зало́млення – показник зміни напряму світлового променя при проходженні через лінзу і т. ін.

Кожний кольоровий промінь має свій певний кут заломлення (з наук. літ.);

Лінзи з рівним кутом заломлення дають неоднакові кольори спектру (з наук.-попул. літ.);

(6) Прями́й кут, мат. – кут, рівний своєму суміжному.

Кут у 90° (який становить, отже, половину розгорнутого кута або чверть повного кута) називається прямим кутом (з навч. літ.);

Машина .. дійшовши до центру міста, зробила прямий кут і повз будинок купця Боброва .. та повз Спаську церкву.., пройшовши поміж ними по глибоко роздовбаному брукові, вийшла на Старокиївську вулицю (І. Багряний);

Стежечка вривається коло самих моїх ніг, майже прямим кутом спадає вниз і біжить ген-ген долиною, аж до лісів, що на обрії (П. Колесник);

Річки Західних Карпат, які відрізняються відносно виположеним рельєфом, як правило, інтенсивно мандрують, чим нагадують річки рівниних територій: русла їх орієнтованіто паралельно простяганню гірських хребтів, то прорізають їх під кутами, близькими до прямих (з наук.-попул. літ.);

(7) Сумі́жні кути́, мат. – два кути, в яких одна сторона спільна, а дві інші є продовженням одна одної.

Суміжні кути доповнюють один одного до 180° (з навч. літ.);

Косинус одного із суміжних кутів дорівнює – 2 (з навч. літ.);

(8) Тіле́сний кут, мат. – частина простору, обмежена конічною поверхнею;

(9) Тупи́й кут, мат. – кут, більший від прямого.

Зігнуті злегка ноги творили тупий кут (Б.-І. Антонич);

Бісектриса тупого кута паралелограма ділить його сторону на відрізки (з навч. літ.);

(10) Центра́льний кут – кут, утворений двома радіусами якого-небудь кола.

Градусна міра дуги кола дорівнює градусній мірі відповідного їй центрального кута (з навч. літ.).

◇ (11) Ведме́жий кут (за́куток) – віддалене, глухе місце.

Іще ввижалась ніч велика, Матронівки ведмежий кут (А. Малишко);

Загла́джувати (згла́джувати) / загла́дити (згла́дити) го́стрі кути́ див. загла́джувати;

Загна́ти (завести́) / заганя́ти (заво́дити) в [глухи́й (тісни́й)] кут (у за́куток, у безви́хідь і т. ін.) див. заганя́ти¹;

Зайти́ / захо́дити у безви́хідь (у [глухи́й] кут, у за́куток і т. ін.) див. захо́дити;

Із кутка́ в куто́к; із кута́ в кут; од кутка́ до кутка́ див. куто́к;

(12) Кут зо́ру – певний погляд на ті чи інші явища, певне розуміння чогось, певна позиція в чомусь.

У кращих творах першої збірки В. Симоненка вже є вагома поетична думка, певна позиція, свій кут зору на описуване (із журн.);

Під куто́м зо́ру яким,.

чого. Світову філософію художник засвоює для того, щоб розглядати явища дійсності під іншим кутом зору (із журн.);

(13) Ні в кут ні в две́рі кому – хто-небудь опинився у безвихідному становищі.

Послухав цар Лев тої мови [звірів] .., то й каже: – Що ж, мої вірні піддані, правда ваша! Сам бачу, що вам ні в кут ні в двері, коли кождий [кожний] Вовк і кождий Шуліка схоче над вами збиткуватися (І. Франко);

– Кажи, але не бреши, знаєш що про Кочубея? – Моя хата скраю, я нічого не знаю. – А чому ж щось таке верзеш, ні в кут ні в двері? (Б. Лепкий);

Обмина́ти го́стрі кути́ див. обмина́ти¹;

Трима́ти три ку́ти хати див. трима́ти.