кутовий

КУТОВИ́Й, а́, е́.

1. Стос. до кута (у 1 знач.), його вимірювання, розмічання.

Тільки упродовж достатньо довгого інтервалу можна сподіватися виявити кутове зміщення (з наук. літ.);

Кутові лінійки застосовують для перевірки внутрішніх двогранних гострих кутів (з навч. літ.);

// Розміщений в куті; на означення місця в певному просторі.

Теща мешкає в кутовій, з балконом у парк, кімнаті (В. Дрозд);

А страж вів Алі до іншої, кутової башти (Ю. Логвин);

Кутовий балкон тримали, порівну розділивши свій тягар, заклавши руки за голову, подібні між собою атлант і каріатида (Г. Вдовиченко);

// у знач. ім. кутови́й, вого, ч. Те саме, що Кутови́й уда́р.

Хтось із газовиків в останню мить перевів м'яч на кутовий (С. Жадан).

2. Який має форму кута, зігнутий під кутом.

Поставив [Максим] шестерню. Перевірив циліндричну фрезу, кутову, фасонну (Д. Ткач);

Коли головний зодчий Сулеймана-хана Сінан-ага ібн Абдульменнан-ага будував цю фортецю, .. він спорудив такі продумані бастіони, хитромудрі кутові башти й стіни, що в описі їхніх якостей мова безсила (П. Загребельний);

Видно кутик кухонного столу, протерту церату з дiркою на кутовому згинi, масивний, помальований синьою фарбою табурет, неповну трилiтрову банку з кислим молоком (Г. Вдовиченко).