кутя
КУТЯ́, і́, ж., етн.
1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща.
Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Т. Шевченко);
По селі, по якій годині тиші, коли йшла рокова, церемоніальна вечеря з примівками і обрядами по старому звичаю, з дідухом і кутею, почалися веселі колядкові співи (І. Франко);
У кутку на сіні, там, де блимає старезна лампадка, стоїть наша самотня кутя (Б. Антоненко-Давидович);
// Святковий вечір, коли споживають таку обрядову кашу.
А віщування смерти [смерті] у княж-дворі ще від тогідної [торішньої] куті появлялися (К. Гриневичева);
Після цього наші ловці вирушили додому, щоб встигнути на кутю (І. Багряний);
– Завтра кутя. І все в нас буде, як на батьківщині: і кутя, і узвар, і сіно постелимо за звичаєм... (З. Тулуб).
2. Те саме, що ко́ливо.
На проводи наносять сюди на гроби чимало чого: чи куті, чи буханців, чи крашанок (Г. Квітка-Основ'яненко);
Поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (О. Ковінька).
(1) Бага́та кутя́ – переддень Різдва; Святий Вечір.
Батько подарував Лаврінові ту грушу на Багату Кутю тоді, як Лаврін чхнув за вечерею (І. Нечуй-Левицький);
На багату кутю приїхав увечері 24 грудня до Чигирина (П. Загребельний);
(2) Голо́дна кутя́ – переддень Водохреща.
[Павло:] Сьогодні ж Святий Вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це Багатий вечір (І. Карпенко-Карий);
Решта свят – Новий рік, Щедрий вечір, Голодна кутя і Водохрещі минають, як би не були (У. Самчук).
◇ Додава́ти / дода́ти куті́ ме́ду див. додава́ти;
Ні мед ні кутя́ див. мед;
Передава́ти / переда́ти куті́ ме́ду див. передава́ти¹.
Значення в інших словниках
- кутя — кутя́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кутя — Те саме, що коливо Словник церковно-обрядової термінології
- кутя — -і, ж., етн. 1》 Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща. Багата кутя — переддень Різдва; святвечір. Голодна кутя — переддень Водохреща. 2》 Те саме, що коливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кутя — Обрядова страва сх. слов'ян, румунів, греків та ін., що готується з пшеничних, ячмінних та ін. зерен, до яких додають мед, солодку підливу, родзинки, горіхи тощо; відома з дохристиянських часів. Українці споживають т.зв. багату... Універсальний словник-енциклопедія
- кутя — додава́ти / дода́ти куті́ ме́ду. Підсилювати якесь враження, навмисно підбурювати кого-небудь. — А здирливий (о. Артемій), а запопадний, крий Боже! І до княгині підскочить, і до пана підплигне! — додавав писар куті меду (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
- кутя — КА́ША (густа страва з крупів, пшона, рису тощо); КУЛІ́Ш (рідка, перев. пшоняна страва); КУТЯ́ етн. (обрядова страва); КО́ЛИВО церк. (поминальна страва з пшениці, рису тощо); МАМАЛИ́ГА, ТОКА́Н діал., ГО́ЙДАНКА заст. Словник синонімів української мови
- кутя — Кутя́, -ті́, -те́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кутя — КУТЯ́, і́, ж., етн. 1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні різдва чи водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- кутя — Кутя́, -ті ж. Обрядовая каша изъ ячменныхъ или пшеничныхъ зеренъ наканунѣ Рождества Христова и Крещенія. Чуб. VII. 441. Кутя на покуті, узварі, на базарь. Ном. № 343. кутя багата. Канунъ Рождества, сочельникъ. Сим. 145. кутя голо́дна. Канунъ Крещенія. передати куті меду. Пересолить (иносказ.). Словник української мови Грінченка