1. Словник української мови в 11 томах

кутя

КУТЯ́, і́, ж., етн.

1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні різдва чи водохреща.

Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Шевч., І, 1951, 365);

По селі, по якій годині тиші, коли йшла рокова, церемоніальна вечеря з примі вками і обрядами по старому звичаю, з діду хом і кутею, почалися веселі колядкові співи (Фр., VIII, 1952, 100);

— Завтра кутя. І все в нас буде, як на батьківщині: і кутя, і узвар, і сіно постелимо за звичаєм… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 334).

Бага́та кутя́ — переддень різдва; святий вечір.

Батько подарував Лаврінові ту грушу на багату кутю тоді, як Лаврін чхнув за вечерею (Н.-Лев., II, 1956, 377);

Голо́дна кутя́ — переддень водохреща.

[Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (К.-Карий, II, 1960, 154).

◊ Передава́ти (переда́ти) куті́ ме́ду — переборщити.

Одного разу два такі знавці Передали куті, як кажуть, меду — І от зайшла в них жвава суперечка (Рильський, III, 1961, 172).

2. Те саме, що ко́ливо.

На проводи наносять сюди на гроби чимало чого: чи куті, чи буханців, чи крашанок (Кв.-Осн., II, 1956, 114);

Поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Ковінька, Кутя… 1960, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кутя — кутя́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кутя — Те саме, що коливо Словник церковно-обрядової термінології
  3. кутя — -і, ж., етн. 1》 Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща. Багата кутя — переддень Різдва; святвечір. Голодна кутя — переддень Водохреща. 2》 Те саме, що коливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кутя — КУТЯ́, і́, ж., етн. 1. Обрядова каша з ячмінних або пшеничних зерен, уживана з солодкою підливою напередодні Різдва чи Водохреща. Стоїть кутя на покуті, А в запічку діти (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. кутя — Обрядова страва сх. слов'ян, румунів, греків та ін., що готується з пшеничних, ячмінних та ін. зерен, до яких додають мед, солодку підливу, родзинки, горіхи тощо; відома з дохристиянських часів. Українці споживають т.зв. багату... Універсальний словник-енциклопедія
  6. кутя — додава́ти / дода́ти куті́ ме́ду. Підсилювати якесь враження, навмисно підбурювати кого-небудь. — А здирливий (о. Артемій), а запопадний, крий Боже! І до княгині підскочить, і до пана підплигне! — додавав писар куті меду (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  7. кутя — КА́ША (густа страва з крупів, пшона, рису тощо); КУЛІ́Ш (рідка, перев. пшоняна страва); КУТЯ́ етн. (обрядова страва); КО́ЛИВО церк. (поминальна страва з пшениці, рису тощо); МАМАЛИ́ГА, ТОКА́Н діал., ГО́ЙДАНКА заст. Словник синонімів української мови
  8. кутя — Кутя́, -ті́, -те́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кутя — Кутя́, -ті ж. Обрядовая каша изъ ячменныхъ или пшеничныхъ зеренъ наканунѣ Рождества Христова и Крещенія. Чуб. VII. 441. Кутя на покуті, узварі, на базарь. Ном. № 343. кутя багата. Канунъ Рождества, сочельникъ. Сим. 145. кутя голо́дна. Канунъ Крещенія. передати куті меду. Пересолить (иносказ.). Словник української мови Грінченка