кучерявенький
КУЧЕРЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е.
1. Пестл. до кучеря́вий 1, 2.
Відчинилися двері, на порозі уявилася дівчинка – сама красочка: кучерявенька, плечички голі (Марко Вовчок);
Юдчине лице, вкрите рудим, кучерявеньким пухом, подібне до жовтенької буруньки з дерева, привітно посміхнулось (В. Винниченко);
Ось до Волі підбігла дівчинка маленька, кучерявенька і з голосним плачем стала питати, де її мама (Ю. Яновський);
Нарешті кучерявенький урочисто приніс на таці три шашлики, зняті з шампурів на тарілочки, политі соусом, притрушені молоденькою цибулькою (В. Шкляр).
2. перен. Зменш. до кучеря́вий 3.
Сказав їм Петро Іванович кучерявеньке словечко, поладнав, що треба, сів, стьобнув кобильчину батіжком, і візок побіг (О. Ковінька).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кучерявенький — кучеря́венький прикметник Орфографічний словник української мови
- кучерявенький — див. чубатий Словник синонімів Вусика
- кучерявенький — -а, -е. Пестл. до кучерявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кучерявенький — КУЧЕРЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до кучеря́вий. Відчинилися двері, на порозі уявилася дівчинка — сама красочка: кучерявенька, плечички голі (Вовчок, І, 1955, 375); Ось до Волі підбігла дівчинка маленька, кучерявенька і з голосним плачем стала питати... Словник української мови в 11 томах