кучерський
КУ́ЧЕРСЬКИЙ, а, е.
іст. Прикм. до ку́чер¹.
Кучерська робота;
// Належний кучерові.
Біля нього сидів напочіпки, ніби шукаючи компанії, якийсь молодий парубок у кучерській шляпі (О. Ільченко);
А там – справжнє стовписько, людський вир, у якому мелькали сіряки, кучерські каптани, купецькі кожухи й навіть боярські шуби, триухи, гостроверхі горностаєві шапки й облізлі овечі (Ю. Мушкетик);
Під'їжджає до того готелю якийсь металевий контейнер на колесах. Сам! Без жодного оленя! Тільки кермо за склом на кучерському передньому сидінні стирчить (І. Роздобудько);
// у знач. ім. ку́черська, кої, ж. Приміщення для кучерів у поміщицькому маєтку.
Постукав у віконце кучерської І наказав – наказ в житті останній! – Щоб коней потихеньку запрягли В родинну бричку... (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- кучерський — ку́черський прикметник Орфографічний словник української мови
- кучерський — -а, -е. Прикм. до кучер I. || Належний кучерові. || у знач. ім. кучерська, -кої, ж. Кімната для кучерів у поміщицькому маєтку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кучерський — КУЧЕРСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до ку́чер¹; // Належний кучерові. Біля нього сидів напочіпки, ніби шукаючи компанії, якийсь молодий парубок у кучерській шляпі (Ільч., Серце жде, 1939, 150); // у знач. ім. кучерська́, ко́ї... Словник української мови в 11 томах