кучерявистий

КУЧЕРЯ́ВИСТИЙ, а, е.

розм. З кучерями; хвилястий.

У хлопця звисав аж до плечей чорний, трохи кучерявистий чуб (із журн.);

– Знаю я ті заводи! – відрубав рукою кучерявистий сухопарий начальник, з – місцями – приємним обличчям (з газ.).