1. Словник української мови у 20 томах

кушати

КУ́ШАТИ, аю, аєш, недок., що, розм.

Куштувати.

А хмільного – свідок Бог – Не кушаю зроду (С. Руданський);

Не кушав плоду з дерева живого (І. Франко);

– На борщ буряків нарвала, та огірочків вибрала .. Кушайте! (А. Шиян);

// розм. Те саме, що їсти.

– Слухай, – звертається до мене батько Олі, – бери щось кушай. Чого нічого не кушаєш? Ти студент чи хто? (А. Дністровий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кушати — ку́шати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кушати — Ку́шати. Куштувати, пробувати на смак. Кушаючи мід, пізнаємо, що він солодкий; сю прояву зовемо вражінєм (Канюк, 1911, 8); ● Не з одної печі хліба кушав (не з одної печі хліба їв) - про когось, хто має великий життєвий досвід. Українська літературна мова на Буковині
  3. кушати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  4. кушати — -аю, -аєш, недок., перех., рідко. Куштувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кушати — див. їдати Словник чужослів Павло Штепа
  6. кушати — КУШТУВА́ТИ що (з'їдати або випивати трохи чогось), ПРО́БУВАТИ, КУ́ШАТИ діал.; ДОТОРКА́ТИСЯ (ДОТО́РКУВАТИСЯ) до чого, ПРИТОРКА́ТИСЯ (ПРИТО́РКУВАТИСЯ) до чого (перев. Словник синонімів української мови
  7. кушати — КУ́ШАТИ, аю, аєш, недок., перех., рідко. Куштувати. А хмільного — свідок бог — Не кушаю зроду (Рудан., Співомовки.., 1957, 35); Не кушав плоду з дерева живого (Фр., XIII, 1954, 128). Словник української мови в 11 томах
  8. кушати — Кушати, -шаю, -єш гл. = куштувати. Подольск. г. О. 1861. І. Слов. Словник української мови Грінченка