1. Словник української мови у 20 томах

кібець

КІ́БЕЦЬ, бця, ч.

Рідкісний хижий корисний птах родини соколових, переважно з сірим або рудим пір'ям.

Кібці .. в'ються понад гіллям (Панас Мирний);

Недалечко дрібно й безсило, як прив'язаний за нитку до небесного шатра, б'ється в повітрі кібець (В. Винниченко);

Навколо самі птахи. Он кібець поніс у пазурах мишеня (Л. Юхвід);

У природі кібець живиться переважно різноманітними видами гризунів (з наук.-попул. літ.);

Кібця здавна використовують для соколиного полювання (із журн.);

* У порівн. На його обличчі вирізнився гострий, мов у кібця, ніс (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кібець — кі́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кібець — -бця, ч. Хижий корисний птах родини соколових, перев. з сірим або рудим пір'ям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кібець — Кі́бець, -бця, -бцеві; кі́бці, -бців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кібець — КІ́БЕЦЬ, бця, ч. (Falco apivorus). Хижий корисний птах родини соколових, переважно з сірим або рудим пір’ям. Здалека чується — клекоче орел, лопотить своїм носом бушель, сова стогне божевільним реготом, кряче ворон, а кібці.. Словник української мови в 11 томах