1. Словник української мови в 11 томах

кібець

КІ́БЕЦЬ, бця, ч. (Falco apivorus). Хижий корисний птах родини соколових, переважно з сірим або рудим пір’ям.

Здалека чується — клекоче орел, лопотить своїм носом бушель, сова стогне божевільним реготом, кряче ворон, а кібці.. в’ються понад гіллям (Мирний, III, 1954, 293);

Навколо самі птахи. Он кібець поніс у пазурах мишеня (Юхвід, Оля, 1959, 154);

*У порівн. На його обличчі вирізнився гострий, мов у кібця, ніс (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кібець — кі́бець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кібець — -бця, ч. Хижий корисний птах родини соколових, перев. з сірим або рудим пір'ям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кібець — КІ́БЕЦЬ, бця, ч. Рідкісний хижий корисний птах родини соколових, переважно з сірим або рудим пір'ям. Кібці .. в'ються понад гіллям (Панас Мирний); Недалечко дрібно й безсило, як прив'язаний за нитку до небесного шатра, б'ється в повітрі кібець (В. Словник української мови у 20 томах
  4. кібець — Кі́бець, -бця, -бцеві; кі́бці, -бців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)