кізка
КІ́ЗКА, рідко КО́ЗКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до коза́ 1, 2.
Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (прислів'я);
[Преторіанець:] Дай шнурка, ми спутаємо кізку, щоб не брикала дуже (Леся Українка);
Корабель ось-ось мав піти на дно, геть пірнути в безодню .. Разом із кізкою й малими козенятами (І. Багряний);
У дусі народної традиції в мові “мужиків”, – а це саме їхня мова тут [у “Житії про Олексія, чоловіка Божого”] представлена, – уживаються демінутиви, наприклад: “Нехай ваші волики, козки, козенятка, І ввесь статочок здоров й ягнятка!” (В. Русанівський);
Ми піймали кількох кізок і досить легко їх приручили, отже, невдовзі мали молоко й масло (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
* У порівн. – О, є всяка жінота в нас в Україні, – кінчив Улас. – А вже найгірша, знаєте, така тонкослізка, що то за хлопцями скаче вам, як кізка (Б. Лепкий).
Значення в інших словниках
- кізка — кі́зка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кізка — -и, ж. Зменш.-пестл. до коза 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кізка — Кі́зка, -зки, -зці; кі́зки, кі́зок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кізка — КІ́ЗКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коза́ 1, 2. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (Укр.. присл.., 1955, 267); [Преторіанець:] Дай шнурка, ми спутаємо кізку, щоб не брикала дуже (Л. Укр., II, 1951, 127); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- кізка — Кізка, -ки ж. ум. отъ кова. 1) Козочка. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066. 2) Кнутъ, придѣланный къ козьей лапкѣ. Кізли. см. ковел. Словник української мови Грінченка