кізонька
КІ́ЗОНЬКА, рідко КО́ЗОНЬКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до кі́зка, ко́зка.
– Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? (з казки);
Маленька кізонька на тонюсіньких .. ніжках дрібно тремтіла всім тілом (Ю. Збанацький);
Жив-був собі вуйко Лесь .. Тримав лише одну кізоньку, щоб молочко попивати (В. Багірова);
Для обрядодій та обрядових текстів прикметними є численні пестливі утворення – віночок, волики, воріженьки, гарненько, даруночок, квіточка, козонька, колядочка, коники тощо (з наук. літ.);
* У порівн. Пострибав [товстун], як кізонька, хоча отакенне черево мав (Ю. Логвин);
// Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні).
– Послухай, кізонько, – сказав я, коли ми зайшли в дім, – а як це ти примудрилася потягти мого пістолета? (Л. Кононович).
Значення в інших словниках
- кізонька — кі́зонька іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- кізонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до кізка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кізонька — КІ́ЗОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кі́зка. — Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? (Укр.. казки, 1951, 37); Маленька кізонька на тонюсіньких.. ніжках дрібно тремтіла всім тілом (Збан., Крил. гонець, 1953, 18). Словник української мови в 11 томах
- кізонька — Кізонька и кізочка, -ки ж. ум. отъ коза. Словник української мови Грінченка