кізочка

КІ́ЗОЧКА, рідко КО́ЗОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до кі́зка, ко́зка.

Кізочка стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулась до гори (М. Коцюбинський);

Браконьєрові закон не писаний, він іде в ліс і винищує і цапів, і кізочок, і маленьких козеняточок (Остап Вишня);

У школярських віршах частіше, ніж раніше, трапляються демінутиви: матуся, синку, борщик, дитятко, оченьки, козочки і под. (В. Русанівський);

Стара тим часом оповіла Іванові, що вони спокійні й мирні кізочки, а молока дають стільки, що вона не знає, де його й дівать (Валерій Шевчук);

* У порівн. Як була боса, з однією розплетеною кіскою, кізочкою стрибнула вона з лежанки (В. Козаченко);

// Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні).

– Ой ти, моя ангорська кізочко, моє біле ягня! Ти кіпрський виноград, – говорила Зоя до Сані (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me