кізяк
КІЗЯ́К, рідко КИЗЯ́К, у́, ч.
1. Кал, послід тварин.
Перев'язав Микула пізніше, на березі Дунаю, й тятиву свого лука, на цілу ніч перед тим поклав її, як радили інші вої, в теплий кінський кізяк (С. Скляренко);
Неподалеку мусив бути ведмежий кізяк, а може, й сам ведмідь (В. Гжицький);
Полинь, кізяк, очерет та ще щось змішувались у чудовий аромат степу (О. Іваненко);
// лайл. Про кого- або що-небудь, хто (що) викликає гостре незадоволення, гнів.
– Ех ти! – засміявся дід, наступаючи ногою на подоланого ворога. – Козак! Кізяк ти, а не козак! Тільки звання козаче паскудиш! (В. Нестайко).
2. перев. мн. Висушені у формі цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовують у степових районах як паливо, а іноді в будівництві.
– Учора мій Омелько в мене кізяки різав, а завтра, може, сидітиме рядом зі мною, за одним столом... (Панас Мирний);
Нехай Маруся прийде, то й витопить .. кізяком (Грицько Григоренко);
[Лизя:] Зараз ідіть у чулан та запаліть мені в печі! Солома й кізяки у сінях... (М. Куліш);
Ввійшла Кумиш з чувалом кизяків, розгребла попіл у вогнищі і хотіла вже опустити за собою запону (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- кізяк — кізя́к іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- кізяк — рідко кизяк, -у, ч. 1》 Кал, послід тварин. 2》 перев. мн. Висушені у вигляді цеглинок тваринні випорожнення з домішкою соломи, що використовуються в степових районах України як паливо, а іноді й у будівництві. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кізяк — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
- кізяк — Кізя́к, -ка́; кізяки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кізяк — КІЗЯ́К, рідко КИЗЯ́К, у́, ч. 1. Кал, послід тварин. Як умер старий [пан], та пішли шукати, аж там замість грошей одному кутку цегла, у другому — череп’я, а в третьому — кінські кізяки (Мирний, IV, 1955, 26); Неподалеку мусив бути ведмежий кізяк... Словник української мови в 11 томах