1. Словник української мови у 20 томах

кілочок

КІЛО́ЧОК, чка, ч.

Зменш. до кіло́к 1, 2.

По всій довжині його [ланцюга] стирчать .. встромлені в землю дерев'яні кілочки (М. Коцюбинський);

Запхнувши ніби останню річ до чемодана, Саїд Алі угледів на кілочку скрипку (Іван Ле);

У кімнаті на дерев'яному кілочку, біля одвірка, старенький рушничок з побляклими гаптованими півниками (Є. Доломан);

Він уже встиг відігрітись, бо скинув шинелю й повісив на кілочку біля одвірка (П. Запаренко).

○ (1) Як з кіло́чка, у знач. присл. – несподівано, раптово, швидко.

Дід задивився на неї, а далі промовив несподівано, неначе його слово зірвалось як з кілочка. – Сиклето! Чи ти підеш за мене заміж, як я буду тебе сватать? (І. Нечуй-Левицький);

Ще в під'їзді чекає на нас .. бабця і відразу як з кілочка: .. – Це я вас викликала [швидку допомогу]. До сусіда... (М. Білкун);

– Авжеж, – як з кілочка випалила Оксана (В. Логвиненко);

(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) на кіло́чках, у знач. прикм. – дуже занепокоєний, украй схвильований, збуджений і т. ін.

Устя сиділа як на кілочках, чужа й непотрібна (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кілочок — кіло́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кілочок — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. кілочок — -чка, ч. Зменш. до кілок. З (від) першого кілочка — від самого початку будівництва, створення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кілочок — як з кіло́чка. Несподівано, раптово, швидко. — Авжеж,— як з кілочка випалила Оксана (В. Логвиненко); Ще в під’їзді чекає на нас .. бабця і відразу як з кілочка: .. — Це я вас викликала (швидку допомогу). До сусіда... (М. Білкун). як (мов, ні́би і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  5. кілочок — Кіло́чок, -ло́чка, на -чку; -ло́чки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. кілочок — КІЛО́ЧОК, чка, ч. Зменш. до кіло́к. По всій довжині його [ланцюга] стирчать.. встромлені в землю дерев’яні кілочки (Коцюб., І, 1955, 226); Запхнувши ніби останню річ до чемодана, Саїд Алі угледів на кілочку скрипку (Ле, Міжгір’я, 1953, 332). Словник української мови в 11 томах
  7. кілочок — Кіло́чок, -чка м. ум. отъ кіло́к. 1) Употребляется какъ уменьшительное отъ кіло́к во всѣхъ указанныхъ выше значеніяхъ. Отут ще кілочок треба забити. — Та цей тин довго не стоятиме: кілочки поганенькі — як же воно держатиметься?... Словник української мови Грінченка