кіль
КІЛЬ, я, ч.
1. техн. Поздовжня балка нижньої частини судна, що є його головним кріпленням.
Пароплав раптом черкнув об щось кілем, втратив хід і широким рухом повернувся носом проти течії... (Ю. Яновський);
Спочатку підняло корму так, що ніс майже весь занурився у воду, потім корма осіла, а ніс піднявся, оголюючи кіль (Д. Ткач);
Море .. лишило б, певна річ, досить води під кілем яхти, аби вона могла пройти над небезпечними відмілинами (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
Кілі суден торкнулися прибережного піску (з газ.);
// Поздовжня частина дошки (у вейкбордингу).
Кіль, цей оригінальний плавник у днища дошки, потрібен для того, щоб ви могли здійснювати керування дошкою під час різних рухів по воді (з навч. літ.).
2. техн. Вертикальна площина хвоста літака (дирижабля) з прикріпленими до неї поворотними кермами.
Кіль призначений для забезпечення стійкості за кутом ковзання літального апарата (з наук.-попул. літ.);
Перед кілем юнкерса спалахнув чорний клубок диму (П. Автомонов).
3. анат. Поздовжній виступ грудної кістки в більшості птахів і деяких ссавців, що має форму гребеня.
У страусів кіль відсутній, але зберігається в птахів, що плавають за допомогою крил, наприклад у пінгвінів (з наук.-попул. літ.);
Кіль слугує для додаткового прикріплення сильно розвинених грудних м'язів (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- Кіль — Кіль іменник чоловічого роду місто в Німеччині Орфографічний словник української мови
- кіль — -я, ч. 1》 мор. Поздовжня балка нижньої частини судна, що є його головним кріпленням. 2》 ав. Вертикальна площина хвоста літака (дирижабля) з прикріпленими до неї поворотними кермами. 3》 Поздовжній виступ грудної кістки в більшості птахів і деяких ссавців, що має вигляд гребеня. Кіль грудної кістки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кіль — Хребтина Словник чужослів Павло Штепа
- кіль — (голл. kiel, англ. keel) 1. Балка, що є основним поздовжнім кріпленням і пов’яззю днища судна. 2. Нерухома частина вертикального оперення лівака, дирижабля. Словник іншомовних слів Мельничука
- Кіль — М. в Німеччині, адміністративний центр федеральної землі Шлезвіґ-Гольштайн, порт над Кільською бухтою, сполучається Кільським каналом із Пн. м.; 250 тис. мшк.; корабельні, машинобудування; унів. Універсальний словник-енциклопедія
- кіль — сім фу́тів під кі́лем. Усталена форма побажання успіху, удачі. Дівчина приємно посміхнулась і побажала моряку сім футів під кілем, тобто вдалого рейсу (З газети). Фразеологічний словник української мови
- Кіль — Кіль, -лю, -леві (м.); кі́льський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кіль — КІЛЬ, я, ч. 1. Поздовжня балка нижньої частини судна, що є його головним кріпленням. Пароплав раптом черкнув об щось кілем, втратив хід і широким рухом повернувся носом проти течії… (Ю. Япов. Словник української мови в 11 томах