кільчастий

КІЛЬЧА́СТИЙ, а, е.

1. Який складається з кілець (у 1, 2, 4 знач.).

Осінь розкидала навкруги сріблясті вінки павутиння, .. обмотувала ніжним волокном гостру кільчасту стерню (Б.-І. Антонич);

// Який має форму кільця, кілець (у 1, 2, 4 знач.).

Сплівшися своїми кільчастими галузками, утворили [кущі] густу, непробиту стіну (І. Франко);

Кільчасте тіло [змії] було дуже довгим: кільця з'являлися і зникали, з'являлися і зникали (В. Владко);

Волосся темно-русяве блищало, вільно розкинуте на плечах, кільчасті кінчики його золотились на сонці (О. Гончар).

2. біол. Складник деяких ботанічних і зоологічних термінів.

Типова доросла кільчаста нерпа має 85–160 см в довжину і важить 40–90 кг (з наук. літ.);

У ХІХ ст. шавлія кільчаста була найпопулярнішою пряністю (з наук.-попул. літ.);

Травна система кільчастих червів складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу та кишківника (з навч. літ.).