кілювати
КІЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. що, мор. Нахиляти судно (для ремонту) так, щоб кіль вийшов із води.
Свою назву Кілен-балка в Нахімовському районі Севастополя отримала через те, що в її гирлі в період парусного флоту кілювали (оглядали, ремонтували, очищали від черепашок і водоростей днища) судна (з наук.-попул. літ.).
2. що. Затуляти стіну вертикально поставленими жердинами (у 1 знач.).
У давні часи будинки не мали фундаментів: дерев'яний каркас стін хати кілювали (з наук.-попул. літ.).
3. кого, іст. У старі часи у флоті карати винного протяганням на линві у воді під кілем судна.
У XVII ст. голландські та англійські капітани іноді кілювали своїх матросів, проте після 1700 р. таке катування замінили шмаганням батогом (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кілювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Нахиляти судно (для ремонту) так, щоб кіль вийшов із води. 2》 Покарання (до 18 ст.) зв'язаного матроса протяганням під кілем вітрильного судна з одного борта на другий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кілювати — кілюва́ти 1. Нахиляти судно (для ремонту) так, щоб кіль вийшов із води. 2. Покарання (до 18 ст.) зв’язаного матроса протяганням під кілем вітрильного судна з одного борта на другий. Таке катування часто закінчувалося смертю матроса. Словник іншомовних слів Мельничука
- кілювати — Кілюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кілювати — Кілювати, -люю, -єш гл. Задѣлывать, забирать стѣну вертикально поставленными жердями. Кілювати хату. Камен. у. Словник української мови Грінченка