кімнатонька

КІМНА́ТОНЬКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до кімна́тка.

Ходить сербин по базарі Та торгує дівчиноньку; Та купивши дівчиноньку, Схватив її за рученьку Та й повів у кімнатоньку (з народної пісні);

Вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав (О. Довженко).