кітка
КІ́ТКА, и, ж., розм.
Те саме, що кішка 1, 2.
Зирк – аж то кітка нявчить з переляку (П. Грабовський);
Дивіться .. сьогодні тут знов та чужа кітка. Її не видко, бо вона чорна, лиш зелені очі блищать (О. Кобилянська);
Дійсна влада є в кітки, яка навіть одвертається від миші, даючи їй повну волю тікати (В. Винниченко);
На призьбі коло Миколиної хати вигрівається кітка (А. Крушельницький);
* У порівн. – Чорт їх по голосі пізнає, коли обі пищать, як кітки (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кітка — Кі́тка: — кішка [16] — кішка, кицька [XI] Словник з творів Івана Франка
- кітка — кі́тка 1. кішка (м, ср, ст) ♦ кі́тка — в двері́, миші – в та́нець коли немає контролю, кожний робить, що заманеться (ср, ст) 2. дівчача зачіска (волосся, зв'язане над вухами і заплетене в коси)(ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кітка — Кі́тка, -тки, -тці; кітки́, кіто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кітка — КІ́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що кі́шка 1. Зирк — аж то кітка нявчить з переляку (Граб., І, 1959, 241); На призьбі коло Миколиної хати вигрівається кітка (Круш., Буденний хліб.., 1960, 25); *У порівн. — Чорт їх по голосі пізнає, коли обі пищать, як кітки (Фр., III, 1950, 155). Словник української мови в 11 томах
- кітка — Кітка, -ки ж. Кошка. Рано пташка заспівала б, як би кітка не ззіла. Ном. № 1950. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Ном. № 1213. Словник української мови Грінченка