кітель
КІ́ТЕЛЬ, я, ч.
Верхня частина повсякденної та інколи парадної і польової форми одягу в збройних силах, правоохоронних органах та інших силових структурах більшості країн.
Студент махнув рукою і розщібнув кітель (М. Коцюбинський);
Він був у захисного кольору військовому кітелі (А. Головко);
Листи з безліччю вирізок – вірші, вірші, вірші. Я ховав їх у нагрудних кишенях мого кітеля (Ю. Андрухович);
Посередині залу сидів високий чоловік в офіцерському кітелі (Д. Білий);
Після війни ті, хто залишився живий, повернулися на рідну Українську студію хронікально-документальних фільмів із офіцерськими погонами на плечах і орденами на кітелях (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кітель — кі́тель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кітель — -я, ч. Формена однобортна куртка із стоячим коміром. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кітель — кі́тель білий плащ (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кітель — кі́тель (нім. Kittel) формена куртка військового покрою з закритим (здебільшого стоячим) коміром. Словник іншомовних слів Мельничука
- кітель — Кі́тель, -теля; -телі, -телів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кітель — КІ́ТЕЛЬ, я, ч. Формена однобортна куртка із стоячим коміром. Студент махнув рукою і розщібнув кітель (Коцюб., І, 1955, 197); Він був у захисного кольору військовому кітелі (Головко, II, 1957, 46). Словник української мови в 11 томах