кітель
КІ́ТЕЛЬ, я, ч. Формена однобортна куртка із стоячим коміром.
Студент махнув рукою і розщібнув кітель (Коцюб., І, 1955, 197);
Він був у захисного кольору військовому кітелі (Головко, II, 1957, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кітель — кі́тель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кітель — -я, ч. Формена однобортна куртка із стоячим коміром. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кітель — КІ́ТЕЛЬ, я, ч. Верхня частина повсякденної та інколи парадної і польової форми одягу в збройних силах, правоохоронних органах та інших силових структурах більшості країн. Студент махнув рукою і розщібнув кітель (М. Словник української мови у 20 томах
- кітель — кі́тель білий плащ (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- кітель — кі́тель (нім. Kittel) формена куртка військового покрою з закритим (здебільшого стоячим) коміром. Словник іншомовних слів Мельничука
- кітель — Кі́тель, -теля; -телі, -телів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)