кітка
кі́тка 1. кішка (м, ср, ст)
♦ кі́тка — в двері́, миші – в та́нець коли немає контролю, кожний робить, що заманеться (ср, ст)
2. дівчача зачіска (волосся, зв'язане над вухами і заплетене в коси)(ст)
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кітка — Кі́тка: — кішка [16] — кішка, кицька [XI] Словник з творів Івана Франка
- кітка — КІ́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що кішка 1, 2. Зирк – аж то кітка нявчить з переляку (П. Грабовський); Дивіться .. сьогодні тут знов та чужа кітка. Її не видко, бо вона чорна, лиш зелені очі блищать (О. Словник української мови у 20 томах
- кітка — Кі́тка, -тки, -тці; кітки́, кіто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кітка — КІ́ТКА, и, ж., розм. Те саме, що кі́шка 1. Зирк — аж то кітка нявчить з переляку (Граб., І, 1959, 241); На призьбі коло Миколиної хати вигрівається кітка (Круш., Буденний хліб.., 1960, 25); *У порівн. — Чорт їх по голосі пізнає, коли обі пищать, як кітки (Фр., III, 1950, 155). Словник української мови в 11 томах
- кітка — Кітка, -ки ж. Кошка. Рано пташка заспівала б, як би кітка не ззіла. Ном. № 1950. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Ном. № 1213. Словник української мови Грінченка