кішка

КІ́ШКА, и, ж.

1. Те саме, що кіт.

Там, у гущавині молодого гілля, .. лісові кішки перегукуються, зозуля кує літа (Панас Мирний);

– Що таке – гепарди? – Це, мамо, дикі навчені кішки... З ними на полювання ходили в степах (О. Гончар);

Кішка свійська перебуває в тісному співіснуванні з людиною понад 9500 років та є найпоширенішою хатньою твариною (з наук.-попул. літ.).

2. Самиця кота.

Чує кішка, де миша є (Номис);

Коло нього лежала його вірна кішка з трьома маленькими сіренькими .. котенятами (Грицько Григоренко);

– Якби не кішка... – Яка кішка? – Та, що й цієї ночі знов привела мені троє котят... (М. Куліш);

* У порівн. Вона .. витрушувала сіно з-за пазухи та пирхала, як кішка, що понюхала перцю (І. Нечуй-Левицький).

3. техн. Невелика кітва.

– Сідай, Миколо, в човен та тікай на море; закинь там кішку та й стій (І. Нечуй-Левицький).

4. тільки мн., спец. Те саме, що кі́гті (див. кі́готь 2).

Кожен уважно продививсь і перевірив своє альпіністське знаряддя – підігнав по нозі кішки, приміряв черевики (М. Шеремет);

Альпіністські кішки використовують в альпінізмі, гірському туризмі та льодолазанні (з наук.-попул. літ.).

◇ Зав'яза́ти кото́ві (коту́, кі́шці) хвоста́ [вузло́м] див. зав'я́зувати;

(1) Зна́є кі́шка (ки́ця), чиє́ са́ло з'ї́ла <�Зна́є кіт (котя́ра), чиє́ са́ло з'їв> – про того, хто винен і почуває свою провину перед ким-небудь.

– Ага, знає кішка, чиє сало з'їла .. Не втечеш моїх рук! (Панас Мирний);

– Лаяли мене? – кивнула [мати] на Кіндратовича. – Знає киця, чиє сало з'їла, – обізвався вже з кухоньки той (Микита Чернявський);

– Он воно що! Знає котяра, чиє сало з'їв! (О. Чорногуз);

– Ач як дременув, тільки підківки в жеребця зблиснули! – задоволено мовив Хома. – Знає кіт, чиє сало з'їв, – докинув сусіда (Ю. Хорунжий);

І кі́шки нема́ чим (ні́чим) годува́ти див. годува́ти;

(2) Кі́шки (коти́) шкребу́ть (скребу́ть, скубу́ться, шкребу́ться) в (по) душі́ (на (в) се́рці) в кого і без дод. – відчувається тривога, неспокій, хвилювання і т. ін.

Як то було слухати Марусякові? На лиці застигла усмішка – жарти, мовляв, жартуєте – а на серці коти скребли (Г. Хоткевич);

В самого [Михайла Хмельницького] при тих статечних міркуваннях душу кішки скребли (Іван Ле);

Не вішати носа, коли в серці кішки шкребуться, робити добру міну при зовсім не добрій грі, – на таке здатний не всякий (Ю. Шовкопляс);

Ніби все правда і все правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко);

Вона [Лариса] ганила не його [Дмитра], а сучасну архітектуру, але в нього щоразу скублися кішки на серці, коли Рона і Віта на два голоси затягали пісню, мовляв, не можуть дихати у цих бетонних комірчинах (Є. Кононенко);

Смі́шки з ба́биної кі́шки див. смі́шки;

(3) [Чо́рна] кі́шка пробі́гла <[Чо́рний] кіт пробі́г> помі́ж (між) ким – хто-небудь посварився з кимсь, між ким-небудь виникла незгода.

Чорна кішка пробігла між ними і сполохнула той лад, який досі був (Панас Мирний);

[Семен :] Між мною і вами, учителю, пробіг чорний кіт (Я. Галан);

Побачивши Нолу, він повернув у хвіртку, – давно між ними чорна кішка пробігла (О. Кундзич);

– Скажіть, Євгене Панасовичу, .. чому Настя мене цурається?.. Який це кіт пробіг поміж нами? (В. Речмедін);

В його [Ростика] батьків все чудово і ніяка чорна кішка між ними не пробігла (В. Хрущак);

(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) кі́шка (кіт) з соба́кою, зі сл. жити, гризтися і т. ін. – без злагоди, постійно ворогуючи, сварячись і т. ін.

Живуть як кішка з собакою (прислів'я);

І Василь не любив Грицька; брати двоюрідні – вони жили гірше чужих, гризлися як кішка з собакою (Панас Мирний);

– Ви тільки, бува, нічого не скажіть Давиду Онопрійовичу, бо ми й так живемо з ним як кішка з собакою (С. Добровольський);

Як (мов, ні́би і т. ін.) ци́ган (кіт, кі́шка) до са́ла (на са́ло, до сальця́) див. цига́ни.